Вікіпедія

Вера Рубін

американська астрономка

Вера[13] (Віра)[14] Рубін (англ. Vera Rubin, уроджена — Купер, англ. Cooper; нар. 23 липня 1928 — пом. 25 грудня 2016) — американська астрономка, чиї дослідження швидкості обертання галактик стали однією з перших вказівок на існування темної матерії.

Вера Рубін
англ. Vera Rubin
Ім'я при народженніангл. Vera Florence Cooper
Народилася23 липня 1928(1928-07-23)[1][2][…]
Філадельфія, Пенсільванія, США
Померла25 грудня 2016(2016-12-25)[4][1][…] (88 років)
Принстон, Мерсер, Нью-Джерсі, США
Країна США[5]
Національністьєврейка
Діяльністьастрономка, фізикиня, науковиця
Alma materДжорджтаунський університет[6]
Корнелльський університет
Коледж Вассара
ГалузьФізична космологія
ЗакладДжорджтаунський університет
Науковий керівникГеоргій Гамов[7]
ВчителіMaud Worcester Makemsond[8]
Аспіранти, докторантиСандра Фабер
ЧленствоПапська академія наук[9]
Національна академія наук США[10]
Американська академія мистецтв і наук
Американське філософське товариство
МАС[11]
AAAS[11]
Національна наукова рада (2002)[12]
У шлюбі зRobert Joshua Rubind
ДітиKarl Rubind
Джудіт Янг (астроном)
Нагороди
Висловлювання у Вікіцитатах
CMNS: Вера Рубін у Вікісховищі

Народилася в сім'ї єврейських емігрантів із Російської імперії. Навчалась в аспірантурі Корнельського університету та Джорджтаунського університету, де спостерігала відхилення руху галактик від потоку Габбла й надала докази існування галактичних надскупчень. Потім, вивчаючи криві обертання галактик, вона виявила розбіжність між передбачуваною та спостережуваною швидкістю обертання галактик, що зараз пояснюють наявністю в галактиках темної матерії.

Здобула багато наукових нагород: медаль Брюса, Золота медаль Королівського астрономічнного товариства, Національну наукова медаль США, та інші[15][16]. Відстоювала права жінок у науці, була наставницею багатьох астрономок-початківиць. Нью-Йорк таймс описав її науковий доробок як «початок змін у коперниканського масштабу» в космологічній теорії[17][18]. На її честь названо Обсерваторію Вери Рубін у Чилі[19].

Біографія

ред.

Народилася у Філадельфії в єврейській сім'ї. Її батько, інженер Піт Купер, народився під ім'ям Пейсах Кобчевський у Вільнюсі в родині рукавичника й емігрував із батьками в Нью-Йорк. А мати, Роза Апельбаум, народилась у сім'ї кравця і єврейської емігрантки з Бесарабії[20]. Батько Вери працював інженером-електриком в Bell Telephone, мати до одруження працювала в тій самій компанії[21], там вони й познайомились[20]. Старша сестра Вери, Рут Купер Берг, стала адвокаткою, а згодом суддею з адміністративного права в Міністерстві оборони США[22]. Протягом життя Вера Рубін залишалась, але не вбачала конфлікту між наукою та релігією[23].

У 1938 році Купери переїхали до Вашингтона[21] де десятирічна Вера зацікавилася астрономією, спостерігаючи зорі зі свого вікна[21][24][25]. «У ранньому віці я вирішила, що ми живемо в дуже цікавому світі», — згадувала вона[26]. Разом із батьком вона побудувала простий телескоп із картону та почала спостерігати та відстежувати метеори[27][28][29]. Вона відвідувала середню школу Куліджа, яку закінчила в 1944 році[28].

Рубін мріяла здобути вищу освіту в Вассар-коледжі (тоді це був виключно жіночій коледж), надихаючись прикладом першої американської астрономки Марії Мітчелл, яка колись була там професоркою[30]. Вона відкинула пораду свого шкільного вчителя природознавства відмовитись від наукової кар’єри та стати художницею[30][31]. У коледжі вона належала до студентського товариства Фі Бета Каппа[32]. У 1948 році вона закінчила коледж та здобула ступінь бакалавра астрономії[31], ставши єдиною випускницею з астрономії того року[33][34]. Вона намагалася вступити до аспірантури в Принстон, але їй не дозволили це зробити через її стать[30][35][34]. Принстон не приймав жінок до аспірантури з астрономії аж до 1975 року[33].

У 1948 році вона одружилась з Робертом Джошуа Рубіним, аспірантом Корнельського університету[36][37]. У подружжя народилось четверо дітей, які всі з часом здобули ступені докторів філософії та стали науковцями: Девід (нар. 1950 р.) став геологом із Геологічної служби США, Джудіт Янг (1952–2014) - астрономкою в Університеті Массачусетсу, Карл (нар. 1956 р.) - математиком у Каліфорнійському університеті в Ірвайні, а Аллан (нар. 1960) - геологом у Прінстонському університеті[38][37][39]. Перші діти народились, поки Вера Рубін ще навчалась у магістратурі й аспірантурі[40]. Пізніше діти Рубін згадували, що їхня мати зробила наукове життя цікавим і веселим, що надихнуло їх самих стати вченими[37].

Рубін вступила до Корнельського університету, в якому навчався в аспірантурі її чоловік, та здобула ступінь магістра в 1951 році[41][42]. Під час навчання в аспірантурі вона досліджувала рух 109 галактик і однією з перших виявила відхилення від потоку Габбла (віддалення галактик однієї від одної зі швидкістю, пропорційній відстані між ними)[43][44][45]. Вона працювала з астрономкою Мартою Карпентер над галактичною динамікою та навчалася у Філіпа Моррісона, Ганса Бете та Річарда Фейнмана[46][47]. Хоча висновок, до якого прийшла Рубін, – про орбітальний рух галактик навколо певного полюса, – пізніше був спростований, ідея про те, що галактики рухаються, виправдалася та спонукала до подальших досліджень[44]. Її дослідження також дали ранні докази існування супергалактичної площини. Результати її досліджень були надзвичайно суперечливими. Рубін домоглась того, щоб їй дозволили представити свою роботу в Американському астрономічному товаристві, хоч вона була на пізній стадії вагітності і не була членкою товариства. За її спогадами, доповідь отримала виключно негативні відгуки, і статтю не опублікували[46].

Для навчання в аспірантурі Рубін повернулась до Вашингтона і вступила до Джорджтаунського університету - єдиного університету в місті, який присуджував ступені з астрономії[48][49]. На початок аспірантури їй було 23 роки, у неї біла маленька дитина, і вона знову була вагітною[50]. В університеті вона відвідувала заняття Френсіса Гейдена, який порекомендував її Георгію Гамову з сусіднього Університету Джорджа Вашингтона, який зрештою став науковим керівником її дисертації[51]. Згодом вона так відгукувалася про Гамова: "Він не вмів ані писати, ані рахувати. Він не відразу сказав би вам, скільки буде 7×8. Але його розум був здатний осягнути Всесвіт". Дисертація Рубін, завершена в 1954 році, доводила, що галактики не випадково розподілені у Всесвіті, а утворюють великомасштабну структуру. Ця суперечлива ідея підтвердження протягом ще двох десятиліть[52][53][54][55].

Залишилася викладати в Джорджтаунському університеті (з 1962 року на посаді професора астрономії), а в 1965 році перейшла до Відділу земного магнетизму вашингтонського Інституту Карнегі й пропрацювала тут до кінця життя. Крім того, вона виконувала обов'язки заступниці головного редактора журналів Astronomical Journal (1972-77) та Astrophysical Journal Letters (1977-82), а також входила до редакційної колегії журналу Science (1979-87). Вона продовжувала активну наукову роботу до своєї смерті.

У 1992 році підписала «Попередження людству»[56].

Протягом своєї наукової кар'єри неодноразово стикалася з ворожістю з боку колег-чоловіків. Уперше вона відчула таке ставлення, коли повідомила свого вчителя фізики в середній школі, що її прийняли до Вассарського коледжу. Він не дуже підбадьорливо відповів: «Це прекрасно. Все буде добре до тих пір, поки ти будеш триматися подалі від науки». Пізніше їй було відмовлено у вивченні курсу астрономії в Принстоні, а також в проведенні спостережень на телескопі Гейла, куди жінок не допускали до середини 1960-х років. Попри це, Рубін залишалася зосередженою на роботі і зберігала позитивний настрій, виступаючи в якості «рольової моделі» для початківців-дослідниць.

У 1948 році вона вийшла заміж за Роберта Рубіна, в той час студента-хіміка в Корнеллському університеті. У них було четверо дітей, причому всі отримали докторські ступені в різних галузях науки: Девід (нар. 1950) і Аллан (нар. 1960) — геологи; Джудіт Янг (1952—2014) — вчена-астроном і фізик; Карл (нар. 1956) — математик.

У 2008 році помер Робертом Джошуа Рубін, чоловік Вери Рубін, з яким вони прожили разом близько 60 років[57][58]. Вера Рубін померла у ніч на 25 грудня 2016 року від ускладнень, пов'язаних із деменцією[59][60][61].

Наукова діяльність

ред.
 
Набір 21 кривої обертання галактик типу Sc (Vera Rubin, «Astrophysical Journal», 1980)
 
Крива обертання Галактики Андромеди. Видно, що крива обертання стає пологою на кутовій відстані близько 100 кутових хвилин від ядра галактики

У докторській дисертації, захищеній в 1954 році під керівництвом Георгія Антоновича Гамова, Рубін досліджувала просторовий розподіл галактик і виявила, що галактики знаходяться скоріше в скупченому стані, ніж випадково розкидані по всесвіту. Цей важливий результат лише набагато пізніше був гідно оцінений.

У 1960-ті роки Вера Рубін разом з Кентом Фордом розпочала спостерігати за найближчим сусідом галактики Чумацький Шлях — спіральною галактикою М31 (Галактика Андромеди). Використавши розроблений Фордом спектрограф, вони спостерігали оптичні спектри зірок й іонізованого газу, які показали, що орбітальна швидкість зірок на периферії галактик близька до швидкості зірок у центрі галактики. Цей факт незвичайний, оскільки швидкість кругового орбітального руху в гравітаційному полі повинна відповідати масі всередині орбіти, причому очікувана маса зірок і газу в центрі галактики виявлялася недостатньою, щоб забезпечити таку високу швидкість на периферії. Висновок вчених, зроблений в 1970 році на основі отриманих даних, свідчить: "Повної аналогії з планетарними системами в спіральній галактиці Туманність Андромеди не існує. У планетарних системах відповідно до законів Кеплера лінійні та кутові швидкості планет монотонно зменшуються в міру віддалення від зірки, а швидкості обертального руху зірок і зоряної матерії в галактиках в міру віддалення від центру зростають, досягаючи стабільного максимуму "[62]. У наступні роки Рубін продовжила ці дослідження, зокрема разом з колегами вона провела систематичні дослідження і спостереження 21 спіральної галактики типу Sc (за класифікацією Габбла). За даними спостережень був побудований графік, де жодна з кривих обертання не є класичною, такою, де звужується форма, яка випливає із законів Кеплера.

Згодом результати, отримані Рубін і Фордом, поряд зі спостереженнями в радіодіапазоні (на довжині хвилі 21 см) розподілу водню по галактичного диску стали розглядатися як докази на користь гіпотези Фріца Цвіккі, який припустив, що виявлені ним аномалії в русі галактик пояснюються існуванням свого роду прихованої маси — невидимої темної матерії, що не випромінює електромагнітне випромінювання і є розсіяною всюди по всесвіту. Природа темної матерії досі невідома, але її наявність має вирішальне значення для розуміння процесів галактичного і надгалактичного масштабу[63]. Гіпотеза існування темної матерії дозволяє пояснити багато явищ, такі як особливості обертання галактик, рух галактик всередині скупчень, наявність гравітаційних лінз та ін. Роботи Рубін також показали, що альтернативні моделі в рамках модифікованої ньютонівської динаміки не годяться для пояснення характеру обертання галактик. Сама Рубін висловила розчарування з цього приводу, заявивши: «якби я могла вибирати, то воліла б, щоб далекі гравітаційні взаємодії могли бути описані модифікованими законами Ньютона. Мені це видається більш привабливим, ніж необхідність допущення невідомого досі виду елементарних частинок»[64].

Рубін продовжувала дослідження галактик протягом багатьох років; їй належить відкриття галактик, в яких зірки обертаються як за годинниковою, так і проти годинникової стрілки (counterrotating galaxies), галактик з полярним кільцем і галактик, що зливаються.

Нагороди й відзнаки

ред.

Пам'ять

ред.
 
Обсерваторія Вери Рубін

Вибрані публікації

ред.
 
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Вера Рубін

Книги

ред.
  • Rubin, Vera (1997). Bright Galaxies, Dark Matters. Masters of Modern Physics. Woodbury, New York City: Springer Verlag/AIP Press. ISBN 978-1563962318.

Статті

ред.

Нижче наведено невелику добірку найважливіших статей Вери Рубін. Всього вона опублікувала понад 150 наукових праць[97][98]:

Примітки

ред.
  1. ↑ а б Encyclopædia Britannica
  2. ↑ SNAC — 2010.
  3. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ http://www.ajc.com/news/tech-science/pioneering-astronomer-vera-rubin-dies/DQjqxBSwWwrYBXHMTdiffK/
  5. ↑ http://www.bbc.co.uk/science/space/universe/scientists/vera_rubin
  6. ↑ https://www.nytimes.com/2016/12/27/science/vera-rubin-astronomist-who-made-the-case-for-dark-matter-dies-at-88.html?_r=0
  7. ↑ https://www.futura-sciences.com/sciences/actualites/matiere-noire-disparition-vera-rubin-matiere-noire-orpheline-65702/
  8. ↑ http://vcencyclopedia.vassar.edu/faculty/prominent-faculty/maud-w-makemson.html
  9. ↑ http://www.pas.va/content/accademia/en/academicians/deceased/rubin.html
  10. ↑ http://www.nasonline.org/member-directory/deceased-members/51005.html
  11. ↑ а б NNDB — 2002.
  12. ↑ https://www.nsf.gov/nsb/members/former.jsp
  13. ↑ Десять найвпливовіших жінок-астрономів, які змінили наше розуміння Всесвіту. The Universe. Space. Tech. 8 березня 2023. Процитовано 7 листопада 2024.
  14. ↑ Климишин, 2000, с. 598.
  15. ↑ 1996 November 8 meeting of the Royal Astronomical Society. The Observatory. 117: 129—135. June 1997. Bibcode:1997Obs...117..129.
  16. ↑ Domonoske, Camila (26 грудня 2016). Vera Rubin, Who Confirmed Existence Of Dark Matter, Dies At 88. NPR News. Процитовано 27 грудня 2016.
  17. ↑ Overbye, Dennis (27 грудня 2016). Vera Rubin, 88, Dies; Opened Doors in Astronomy, and for Women. The New York Times. Процитовано 27 грудня 2016.
  18. ↑ 1996 November 8 meeting of the Royal Astronomical Society. The Observatory. 117: 129—135. June 1997. Bibcode:1997Obs...117..129.
  19. ↑ Falk, Dan, This Revolutionary New Observatory Will Locate Threatening Asteroids and Millions of Galaxies: Beginning next year, the Vera C. Rubin Observatory will use the world’s largest digital camera to give us a whole new view of the universe, Smithsonian, June 20, 2024
  20. ↑ а б An Interesting Voyage (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 26 лютого 2015. Процитовано 1 липня 2014.
  21. ↑ а б в Overbye, Dennis (27 грудня 2016). Vera Rubin, 88, Dies; Opened Doors in Astronomy, and for Women. The New York Times. Процитовано 27 грудня 2016.
  22. ↑ Bartusiak, Marcia (1993). Through a Universe Darkly: A Cosmic Tale of Ancient Ethers, Dark Matter, and the Fate of the Universe. Toronto, Ontario, Canada: HarperCollins Canada. с. needed. ISBN 978-0060183103. Процитовано 29 грудня 2016.
  23. ↑ Meyer, Gabriel (December 1–7, 1996). Pontifical Science Academy Banks on Stellar Cast. Eternal Word Television Network. Процитовано 19 жовтня 2010.
  24. ↑ Bartusiak, Marcia (1993). Through a Universe Darkly: A Cosmic Tale of Ancient Ethers, Dark Matter, and the Fate of the Universe. Toronto, Ontario, Canada: HarperCollins Canada. с. needed. ISBN 978-0060183103. Процитовано 29 грудня 2016.
  25. ↑ Larsen, Kristine (March 2009). Vera Cooper Rubin. Jewish Women: A comprehensive historical encyclopedia. Brookline, MA: Jewish Women's Archive. {{cite book}}: |access-date= вимагає |url= (довідка)
  26. ↑ The Doyenne of Dark Matter. The Attic. 2 серпня 2019. Процитовано 5 November 2019.
  27. ↑ Irion, Robert (8 February 2002). The bright face behind the dark sides of galaxies. Science. 295 (5557): 960—961. doi:10.1126/science.295.5557.960. PMID 11834801.
  28. ↑ а б Schudel, Matt (26 грудня 2016). Vera Rubin, astronomer who proved existence of dark matter, dies at 88. Washington Post. Процитовано 7 липня 2017.
  29. ↑ Scoles, Sarah (4 жовтня 2016). How Vera Rubin Discovered Dark Matter. Astronomy Magazine. Процитовано 26 грудня 2016.
  30. ↑ а б в Overbye, Dennis (27 грудня 2016). Vera Rubin, 88, Dies; Opened Doors in Astronomy, and for Women. The New York Times. Процитовано 27 грудня 2016.
  31. ↑ а б Irion, Robert (8 February 2002). The bright face behind the dark sides of galaxies. Science. 295 (5557): 960—961. doi:10.1126/science.295.5557.960. PMID 11834801.
  32. ↑ Vera Cooper Rubin: Shedding light on dark matter. Innovators. Vassar College. Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 8 березня 2018.
  33. ↑ а б Domonoske, Camila (26 грудня 2016). Vera Rubin, Who Confirmed Existence Of Dark Matter, Dies At 88. NPR News. Процитовано 27 грудня 2016.
  34. ↑ а б Overbye, Dennis (27 December 2016). Vera Rubin, 88, dies; opened doors in astronomy, and for women. The New York Times.
  35. ↑ 1996 November 8 meeting of the Royal Astronomical Society. The Observatory. 117: 129—135. June 1997. Bibcode:1997Obs...117..129.
  36. ↑ Pinkerton, Byrd; Hassenfeld, Noam (17 August 2021). Astronomers were skeptical about dark matter — until Vera Rubin came along: She built a bullet-proof case for exploring the concept. Vox. Процитовано 17 August 2021.
  37. ↑ а б в Irion, Robert (8 February 2002). The bright face behind the dark sides of galaxies. Science. 295 (5557): 960—961. doi:10.1126/science.295.5557.960. PMID 11834801.
  38. ↑ Larsen, Kristine (March 2009). Vera Cooper Rubin. Jewish Women: A comprehensive historical encyclopedia. Brookline, MA: Jewish Women's Archive. {{cite book}}: |access-date= вимагає |url= (довідка)
  39. ↑ Bahcall, Neta A. (2 лютого 2017). Vera Rubin (1928–2016). Nature. 542 (7639): 32. Bibcode:2017Natur.542...32B. doi:10.1038/542032a. ISSN 0028-0836. PMID 28150763.
  40. ↑ Overbye, Dennis (27 грудня 2016). Vera Rubin, 88, Dies; Opened Doors in Astronomy, and for Women. The New York Times. Процитовано 27 грудня 2016.
  41. ↑ Larsen, Kristine (March 2009). Vera Cooper Rubin. Jewish Women: A comprehensive historical encyclopedia. Brookline, MA: Jewish Women's Archive. {{cite book}}: |access-date= вимагає |url= (довідка)
  42. ↑ Schudel, Matt (26 грудня 2016). Vera Rubin, astronomer who proved existence of dark matter, dies at 88. Washington Post. Процитовано 7 липня 2017.
  43. ↑ 1996 November 8 meeting of the Royal Astronomical Society. The Observatory. 117: 129—135. June 1997. Bibcode:1997Obs...117..129.
  44. ↑ а б Irion, Robert (8 February 2002). The bright face behind the dark sides of galaxies. Science. 295 (5557): 960—961. doi:10.1126/science.295.5557.960. PMID 11834801.
  45. ↑ Vera Florence Cooper Rubin. The Bruce Medalists. Sonoma State University. Архів оригіналу за 17 January 2018. Процитовано 6 July 2017.
  46. ↑ а б Scoles, Sarah (4 жовтня 2016). How Vera Rubin Discovered Dark Matter. Astronomy Magazine. Процитовано 26 грудня 2016.
  47. ↑ Drake, Nadia (27 грудня 2016). Vera Rubin, Pioneering Astronomer, Dies at 88. National Geographic. Архів оригіналу за 28 грудня 2016. Процитовано 28 грудня 2016.
  48. ↑ 1996 November 8 meeting of the Royal Astronomical Society. The Observatory. 117: 129—135. June 1997. Bibcode:1997Obs...117..129.
  49. ↑ Popova, Maria (18 April 2016). Pioneering astronomer Vera Rubin on women in science, dark matter, and our never-ending quest to know the universe. Brain Pickings (journalist blog). Процитовано 26 December 2016.
  50. ↑ Domonoske, Camila (26 грудня 2016). Vera Rubin, Who Confirmed Existence Of Dark Matter, Dies At 88. NPR News. Процитовано 27 грудня 2016.
  51. ↑ Vera Cooper Rubin. Smithsonian National Air and Space Museum. Women in Aviation and Space History. Процитовано 7 July 2017.
  52. ↑ 1996 November 8 meeting of the Royal Astronomical Society. The Observatory. 117: 129—135. June 1997. Bibcode:1997Obs...117..129.
  53. ↑ Irion, Robert (8 February 2002). The bright face behind the dark sides of galaxies. Science. 295 (5557): 960—961. doi:10.1126/science.295.5557.960. PMID 11834801.
  54. ↑ Popova, Maria (18 April 2016). Pioneering astronomer Vera Rubin on women in science, dark matter, and our never-ending quest to know the universe. Brain Pickings (journalist blog). Процитовано 26 December 2016.
  55. ↑ Johnson, Ben; Tsai, Meigy (2001). Vera Cooper Rubin. У Turner, Jean (ред.). Contributions of 20th Century Women to Physics (CWP). Los Angeles, CA: University of California. {{cite book}}: |access-date= вимагає |url= (довідка); |archive-url= вимагає |url= (довідка)
  56. ↑ World Scientists' Warning To Humanity (англ.). Архів оригіналу за 30 квітня 2019. Процитовано 16 травня 2019.
  57. ↑ Vera Rubin. The Gruber Foundation. Процитовано 26 грудня 2016.
  58. ↑ Sullivan, Patricia (5 лютого 2008). Robert J. Rubin, 81; Scientist Whose Work Combined Disciplines. The Washington Post. Процитовано 28 грудня 2016.
  59. ↑ Overbye, Dennis (27 грудня 2016). Vera Rubin, 88, Dies; Opened Doors in Astronomy, and for Women. The New York Times. Процитовано 27 грудня 2016.
  60. ↑ Schudel, Matt (26 грудня 2016). Vera Rubin, astronomer who proved existence of dark matter, dies at 88. Washington Post. Процитовано 7 липня 2017.
  61. ↑ Pioneering Astronomer Vera Rubin Dies at 88. Atlanta Journal-Constitution. Associated Press. 26 грудня 2016. Архів оригіналу за 26 грудня 2016. Процитовано 26 грудня 2016.
  62. ↑ Rubin V. C., Ford W. K. Rotation of the Andromeda Nebula from a Spectroscopic Survey of Emission Regions : [англ.] // The Astrophysical Journal. — IOP Publishing, 1970. — Vol. 159. — С. 379. — DOI:10.1086/150317.
  63. ↑ Dark Energy: The Biggest Mystery in the Universe. Архів оригіналу за 26 березня 2010. Процитовано 26 грудня 2016.
  64. ↑ 13 things that do not make sense. New Scientist. Архів оригіналу за 12 жовтня 2010. Процитовано 19 жовтня 2010.
  65. ↑ Irion, Robert (8 February 2002). The bright face behind the dark sides of galaxies. Science. 295 (5557): 960—961. doi:10.1126/science.295.5557.960. PMID 11834801.
  66. ↑ а б в г д е ж Vera Rubin. The Gruber Foundation. Процитовано 26 грудня 2016.
  67. ↑ Vera Rubin. National Academy of Sciences (NAS). 2016. Архів оригіналу за 27 грудня 2016. Процитовано 26 грудня 2016.
  68. ↑ Women's History Month – Vera Rubin. 13.7 Billion Years. 27 березня 2012. Архів оригіналу за 27 грудня 2016. Процитовано 26 грудня 2016.
  69. ↑ APS Members' Directory Search. American Philosophical Society. Архів оригіналу за 1 квітня 2017. Процитовано 26 грудня 2016.
  70. ↑ 1996 November 8 meeting of the Royal Astronomical Society. The Observatory. 117: 129—135. June 1997. Bibcode:1997Obs...117..129.
  71. ↑ Winners of the Gold Medal of the Royal Astronomical Society. Royal Astronomical Society. Архів оригіналу за 30 червня 2016. Процитовано 29 грудня 2016.
  72. ↑ Johnson, Ben; Tsai, Meigy (2001). Vera Cooper Rubin. У Turner, Jean (ред.). Contributions of 20th Century Women to Physics (CWP). Los Angeles, CA: University of California. {{cite book}}: |access-date= вимагає |url= (довідка); |archive-url= вимагає |url= (довідка)
  73. ↑ Recipients. Weizmann Women & Science Award. Архів оригіналу за 22 серпня 2016. Процитовано 31 грудня 2016.
  74. ↑ 2002 Gruber Cosmology Prize. The Gruber Foundation. Процитовано 6 липня 2017.
  75. ↑ 2002 Gruber Cosmology Prize Press Release. The Gruber Foundation. Процитовано 26 грудня 2016.
  76. ↑ Vera Rubin Wins 2003 ASP Bruce Medal and Other ASP Award Winners. San Francisco, California, US: Astronomical Society of the Pacific (ASP). 2003. Процитовано 26 грудня 2016.
  77. ↑ James Craig Watson Medal. NAS. Архів оригіналу за 23 липня 2013. Процитовано 20 лютого 2013.
  78. ↑ Bahcall, Neta A. (28 лютого 2017). Vera C. Rubin: Pioneering American astronomer (1928–2016). Proceedings of the National Academy of Sciences. 114 (9): 2099—2100. Bibcode:2017PNAS..114.2099B. doi:10.1073/pnas.1701066114. ISSN 0027-8424. PMC 5338491. PMID 28167783.
  79. ↑ News – Carnegie Institution for Science. Carnegie Science. Архів оригіналу за 12 червня 2012. Процитовано 29 грудня 2016.
  80. ↑ Dickson Prize. NNDB. Процитовано 26 грудня 2016.
  81. ↑ NSF Staff (2016). National Medal of Science 50th Anniversary: Vera Rubin (1928– ). Arlington, Virginia, US: National Science Foundation (NSF). Процитовано 26 грудня 2016.
  82. ↑ Lifetime Achievement Award. Архів оригіналу за 4 листопада 2013. Процитовано 20 лютого 2013.
  83. ↑ Jansky Lecture Redirect. Процитовано 26 грудня 2016.
  84. ↑ Henry Norris Russell Lectureship. American Astronomical Society. Архів оригіналу за 19 січня 2016. Процитовано 26 грудня 2016.
  85. ↑ Bahcall, Neta A. (2 лютого 2017). Vera Rubin (1928–2016). Nature. 542 (7639): 32. Bibcode:2017Natur.542...32B. doi:10.1038/542032a. ISSN 0028-0836. PMID 28150763.
  86. ↑ Vera Rubin Who Confirmed "Dark Matter" Dies. Carnegie Science. 26 грудня 2016. Процитовано 7 липня 2017.
  87. ↑ Vera Rubin Fellowship. Carnegie Science. 25 січня 2017. Архів оригіналу за 18 липня 2017. Процитовано 7 липня 2017.
  88. ↑ DDA's New Early Career Prize Named for Vera Rubin. American Astronomical Society. 10 січня 2017. Процитовано 7 липня 2017.
  89. ↑ Vera Rubin Early Career Prize. Division on Dynamical Astronomy. Процитовано 7 липня 2017.
  90. ↑ Kremer, Ken (19 жовтня 2017). Sky Pointing Curiosity Captures Breathtaking Vista of Mount Sharp and Crater Rim, Climbs Vera Rubin Seeking Hydrated Martian Minerals. Universe Today. Процитовано 23 жовтня 2017.
  91. ↑ Overbye, Dennis (11 January 2020). Vera Rubin Gets a Telescope of Her Own – The astronomer missed her Nobel Prize. But she now has a whole new observatory to her name. The New York Times. Процитовано 11 January 2020.
  92. ↑ Johnson, Eddie Bernice (20 грудня 2019). H.R.3196 – 116th Congress (2019–2020): Vera C. Rubin Observatory Designation Act. www.congress.gov. Процитовано 27 грудня 2019.
  93. ↑ NSF-supported observatory renamed for astronomer Vera C. Rubin. www.nsf.gov (англ.). 7 січня 2020. Процитовано 8 січня 2020.
  94. ↑ Koren, Marina (9 січня 2020). An Influential Female Astronomer Is Getting Her Due. The Atlantic (амер.). Процитовано 11 січня 2020.
  95. ↑ National Medal of Science 50th Anniversary: Vera Rubin (1928– ). Arlington, Virginia, US: National Science Foundation (NSF). 2016. Процитовано 26 грудня 2016.
  96. ↑ United States Mint Announces 2025 American Women Quarters™ Program Coins. United States Mint. 17 жовтня 2023. Процитовано 17 жовтня 2023.
  97. ↑ 1996 November 8 meeting of the Royal Astronomical Society. The Observatory. 117: 129—135. June 1997. Bibcode:1997Obs...117..129.
  98. ↑ Johnson, Ben; Tsai, Meigy (2001). Vera Cooper Rubin. У Turner, Jean (ред.). Contributions of 20th Century Women to Physics (CWP). Los Angeles, CA: University of California. {{cite book}}: |access-date= вимагає |url= (довідка); |archive-url= вимагає |url= (довідка)

Література

ред.
  • Климишин І. А. Історія астрономії. — Івано-Франківськ : видавництво ІФТКДІ, 2000. — С. 395, 476, 612. — 598 прим. — ISBN 966-7365-89-1.
  • Rubin R. Vera Rubin / ed. Nina Byers, Gary Williams // Out of the shadows: contributions of twentieth-century women to physics. — Cambridge University Press, 2006.
  • Bahcall N.A. Vera Rubin (1928–2016) // Nature. — 2017. — Vol. 542. — P. 32. — DOI:10.1038/542032a.
  • Urry C.M. Vera Cooper Rubin (1928—2016) // Science. — 2017. — Vol. 355. — P. 462. — DOI:10.1126/science.aam7920.
  • Bahcall N.A. Vera Cooper Rubin // Physics Today. — 2017. — Т. 70, № 3. — С. 73. — DOI:10.1063/PT.3.3503.
  • Mitton, Jacqueline; Mitton, Simon (2021). Vera Rubin: A Life. Cambridge, Mass.: Belknap Press. ISBN 978-0-67-491919-8.

Посилання

ред.


  Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вера_Рубін&oldid=44317489
  NODES
camera 1
Interesting 1
iOS 1
mac 7
Note 1
OOP 13
os 23