Граф Донамор

Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Граф Донамор (англ. - Earl of Donoughmore) – аристократичний титул в перстві Ірландії. Титул пов’язаний з родиною Гелі-Гатчінсон. Ця родина (на відміну від багатьох інших аристократичних династій в Ірландії, що мали англо-норманське походження) має ірландське походження. Графи Донамор походять від вождів ірландського клану О’гЕленайге (ірл. - Ó hÉalaighthe). Цей клан володів землями на території нинішнього графства Корк і був союзником клану Мак Карті (ірл. - Mac Cárthaigh). За часів Олівера Кромвеля цей клан був репресований і майже повністю знищений. Одна з гілок вождів клану О’гЕленайг прийняла англіканське віросповідання, отримала в спадок деякі землі і додала до прізвища Гелі прізвище Гатчінсон. Потім корона Англії дарувала їм титул графа в перстві Ірландії. Нині титулом графа Донамор володіє Патрік Морбіус Горган, що є V графом Донамор. Він людина заможна і володіє чисельними маєтками та нерухомістю.

Гасло графів Донамор

Fortiter gerit crucem – «Він мужньо несе хрест» (лат.)

Історія графів Донамор

Титул граф Донамор був створений в перстві Ірландії в 1800 році для Річарда Гелі-Гатчінсона – І віконта Донамор з правом успадкування титулу для нащадків чоловічої статі його матері. Річард був генералом британської армії, депутатом Палати лордів парламенту Об’єднаного королівства Великобританії та Ірландії в 1800 – 1825 році як представник Ірландії. Річард Гелі-Гатчінсон отримав титул віконта Донамор з Ноклофті, що в графстві Тіпперері в перстві Ірландії в 1797 році. У 1821 році він отримав титул віконта Гатчінсон з Ноклофті, що в графстві Тіпперері в перстві Об’єднаного королівства Великобританії та Ірландії. Ці титули також були створені з правом успадкування для нащадків чоловічої статі його матері. Річард Гелі-Гатчінсон був відомим ірландським політиком. У 1776 році він балотувався в парламент в Палату громад Ірландії від двох різних виборчих округів. Він був депутатом від Дублінського університету до 1778 року та від Слайго-Боро до 1783 року. Згодом він представляв Тагмон, графство Вексфорд, з 1783 до 1788 року, коли він успадкував титул від своєї матері. У 1789 році він був обраний гросмейстером Великої масонської ложі Ірландії, і займав цю посаду до 1813 року. Він обіймав посаду губернатора Тіпперері та лорда-скарбника Суду Казначейства (Ірландія).

І граф Донамор був старшим сином ірландського державного діяча та юриста Джона Гелі-Гатчінсона, що одружився з Крістіаною – донькою Авраама Ніксона і племінницею та спадкоємицею Річарда Гатчінсона з Ноклофті, що в графстві Тіпперері, чиє прізвище вони з чоловіком взяли. У 1783 році Крістіана отримала титул баронеси Дономор з Ноклофта, що в графстві Тіпперері завдяки своєму чоловіку.

Крістіана Гелі-Гатчінсон – І баронеса Донамор (уроджена Ніксон) (нар. 23 лютого 1732 р. Агольд — Палмерстон 24 червня 1788 р.). Вона є предком Кетрін, герцогині Кент. Крістіна Ніксон була донькою Авраама Ніксона з Манні, графство Віклоу, і внучатої племінниці та спадкоємця Річарда Гатчінсона з Ноклофті. Вона вийшла заміж за Джона Гелі-Гатчинсона (1724 – 1794) депутата парламенту, сина Френсіса Гелі з Гертроу та його дружини дружини Пруденс, уродженої Ербері. Шлюб відбувся 8 червня 1751 року. Він додав прізвище Гатчінсон до свого прізвища внаслідок одруження, яке принесло йому її значні статки. У них було десять дітей:

Генерал-лейтенант Річард Гелі-Гатчінсон, І граф Дономор (29 січня 1756 – 22 серпня 1825)
Генерал Джон Гелі-Гатчінсон, ІІ граф Донамор (15 травня 1757 – 29 червня 1832)
Френсіс Гелі-Гатчінсон (26 жовтня 1759 – 16 грудня 1827) - митник у порту Дубліна
Август Абрахам Гелі-Гатчінсон (20 березня 1766 – 10 червня 1834) - комісар митниці в Лондоні та Ірландії
Крістофер Гелі-Гатчінсон (5 квітня 1767 – 26 серпня 1826) - депутат парламенту від графства Корк.
Лоренцо Гелі-Гатчінсон (6 жовтня 1768 – 28 листопада 1822) – священик у Пребендарі Кулстафа, графство Вексфорд у 1811 – 1822 роках.
Пруденс Гелі-Хатчінсон (1764 – 1820)
Мері Гелі-Хатчінсон (1772 – 1820) вийшла заміж 21 червня 1791 року за Томаса Сміта, адвоката.
Маргарет Гелі Хатчінсон (1774 - 1818)
Крістіна Гелі-Хатчінсон (пом. 1825 р.)

Чоловік баронеси Донамор відмовився від будь-якого перства для себе. 20 вересня 1783 року вона отримала титул баронеси, але як жінка, вона не змогла засідати в палаті лордів Ірландії.

Титул графа успадкував молодший брат Річарда – Джон Гелі-Гатчінсон, що став ІІ графом Донамор. Він теж був генералом британської армії. У 1801 році він отримав титул барона Гатчінсон з Александрії та Ноклофті, що в графстві Тіпперері в перстві Об’єднаного Королівства з правом успадкування титулу нащадкам чоловічої статі. Він служив лорд-лейтенантом графства Тіпперері в 1831 – 1832 роках. Він здобував освіту в Ітонському коледжі, Магдаленському коледжі в Оксфорді та Трініті-коледжі в Дубліні. Він помер 29 червня 1832 року, так і не одружившись. У 1774 році він вступив до армії корнетом у 18-ий драгунський полк, а наступного року підвищився до лейтенанта. У 1776 р. він отримав звання капітана 67-го піхотного полку, а в 1781 р. — майора. У 1783 р. він знову змінив полк, ставши підполковником і полковником-комендантом 77-го піхотного полку, що однак незабаром після цього було розпущено після заколоту. Наступні 11 років він вивчав військову тактику у Франції, перш ніж служити добровольцем у Фландрській кампанії 1793 року як ад’ютант сера Ральфа Аберкромбі. У березні 1794 року він отримав підвищення до полковника 94-го піхотного полку, а потім став генерал-майором у травні 1796 року, коли служив в Ірландії під час придушення Ірландського повстання 1798 року, де він був другим командувачем в Битві при Каслбарі під Дженерал-Лейк. У 1799 році він був в експедиції в Нідерландах. Потім був другим командувачем в експедиції до Єгипту 1801 року під проводом Аберкромбі. Після смерті Аберкромбі в березні після поранення в битві при Александрії, Гелі-Гатчінсон прийняв командування військами Він зміг взяти в облогу французів, спершу в Каїрі, який капітулював у червні, а потім обложив і взяв Олександрію – капітулювало понад 22 000 французьких солдат. У нагороду за його успіхи османський султан Селім III зробив його лицарем 1-го класу Ордену Півмісяця. На знак визнання його «видатних заслуг» під час «останньої славетної та успішної кампанії в Єгипті», на прохання короля, парламент Об’єднаного Королівства обрав лорду Гелі-Гатчінсону та наступним двом спадкоємцям чоловічої статі пенсію в розмірі 2000 фунтів стерлінгів річних, що виплачувалось за рахунок Зведеного фонду. У вересні 1803 року він отримав звання генерал-лейтенанта і став губернатором замку Стірлінг. У березні 1802 року він отримав посаду командира 74-го гірського піхотного полку. У червні 1813 року він отримав звання повного генерала. У 1806 році він став командиром 57-го піхотного полку (Західний Міддлсекс), а в 1811 році став командиром 18-го піхотного полку. Цю посаду він обіймав до своєї смерті як і посаду губернатора замку Стерлінг.

Після його смерті в 1832 році титул барона Гатчінсон зник, а титул графа успадкував його племінник Джон Гелі-Гатчінсон, що став ІІІ графом Донамор. Він був сином його ясновельможності Френсіса Гелі-Гатчінсона – третього сина І баронесм Донамор та Джона Гелі-Гатчінсона. Він був обраний депутатом Палати громад парламенту і представляв графство Тіпперері, служив лорд-лейтенантом графства Тіпперері. Будучи капітаном 1-ї піхотної гвардії, він допоміг втечі з в’язниці генерал-поштмейстера Наполеона - графа де Лавалетта. Його судили в Парижі разом із Робертом Вілсоном і Майклом Брюсом за звинуваченням у сприянні втечі графа з в’язниці. Суд проходив у з 22 квітня по 24 квітня 1816 року. Усі троє були визнані винними та засуджені до трьох місяців ув’язнення. Він одружився з Маргарет Гардінер - дочкою Люка Гардінера – І віконта Маунтджой. Шлюб відбувся 15 червня 1822 р. У них було двоє дітей:

Річард Джон Гелі-Гатчинсон.
Маргарет Гелі-Гатчінсон (пом. молодою в 1828 році)

Вдруге він одружився з Барбарою Рейнелл - донькою підполковника Вільяма Рейнелла. У них було четверо дітей:

Капітан Джон Вільям Гелі-Гатчінсон (1829 – 1855) – загмнув під час Кримської війни з москалями. Одружився в 1851 р. з простолюдинкою Елізою Страттон без благословення батька, що призвело до розриву з родиною. (На даний момент немає жодного запису про цей шлюб, який можна знайти в Інтернеті.
Леді Кетлін Алісія Гелі-Гатчінсон (пом. 22 квітня 1892)
Леді Френсіс Маргарет Гелі-Гатчінсон (пом. 11 квітня 1866)
Леді Джейн Луїза Гелі-Гатчінсон (пом. 29 серпня 1868).

Титул успадкував його син Річард Джон Гелі-Гатчінсон, що став IV графом Донамор. Він був відомим політиком, належав до партії консерваторів (торі), служив у другій адміністрації графа Дербі на посаді голови казначейства та президента торгової ради. Лишався на цій посаді до падіння уряду в 1859 році. Отримав посаду Верховного шерифа графства Тіпперері у 1847 році. Став депутатом Палати лордів парламенту після смерті свого батька в 1851 році. У 1858 році був прийнятий до Таємної Ради Ірландії. У 1865 році був прийнятий до Королівського Товариства. Одружився з Томасіною Джоселін - дочкою Волтера Стіла у 1847 році. Їхній п’ятий син сер Волтер Гелі-Гатчінсон був дипломатом. Помер у лютому 1866 року у віці 42 років. Графиня Дономор померла в травні 1890 року. Полковник Льюїс Вівіан Лойд одружився 14 серпня 1879 року з леді Мері Софії Гелі Хатчінсон (1854 – 1936) – дочкою IV графа Дономора. Річард Джон Гелі-Гатчінсон був вільним каменярем – масоном. Він був посвячений у Велику ложу Ірландії, став старшим Великим наглядачем Великої ложі Ірландії в 1846 році. Він став почесним масоном ложі Голіруд-Хаус (ложі Святого Луки).

Титул успадкував його син Джон Лук Джордж Гелі-Гатчінсон, що став V графом Донамор. Він був відомим політиком, належав до партії консерваторів (торі), обіймав посаду заступника державного секретаря з питань війни в 1903 – 1904 роках під керівництвом Артура Бальфура. Здобув освіту в коледжі Ітон та коледжі Балліол в Оксфорді. Він був помічником комісара Європейської комісії з організації Східної Румелії в 1878 - 1879 роках, а в 1879 році став кавалером Орденів Святого Михаїла і Святого Георгія. Він також був мировим суддею графства Вотерфорд і заступник лорд-лейтенанта графства Тіпперері та графства Вотерфорд. У 1893 році він виступив у Палаті лордів на користь гомрулу (автономії) для Ірландії. Одружився з Френсіс Ізабеллою Стівенс - донькою генерала індійської армії Вільяма Фрейзера Стівенса. У них було п’ятеро дітей.

Титул успадкував його син Річард Волтер Гелі-Гатчінсон, що став VI графом Донамор. Він був відомим ірландським масоном. Отримав освіту в Ітоні. У листопаді 1901 року його підвищили до капітана 3-го (міліційного) батальйону Королівського ірландського полку, а наступного січня він залишив свою посаду. У 1900 році він успадкував титул графа від свого батька і зайняв його місце в Палаті лордів. З 1903 по 1905 роки він обіймав посаду заступника держсекретаря з питань війни в юніоністській адміністрації, очолюваній Артуром Бальфуром. З 1911 року він був головою комітетів Палати лордів. У 1913 році він був обраний Великим Майстром Великої Ложі Ірландії і обіймав цю посаду до своєї смерті. У 1916 році він був учасником Месопотамської слідчої комісії. У 1916 році він став кавалером ордена Святого Патріка і присягнув Таємній раді Ірландії в 1918 році. У червні 1920 року він був одним із трьох кандидатів на посаду генерал-губернатора Австралії, представлених австралійському прем’єр-міністру Біллі Хьюзу разом із лордом Форстером і генералом Сілі. У 1921 році він став Сенатором Вільної Держави Ірландія. У 1927 році очолив комісію, що розробляла самоуправління острова Цейлон. Лорд Донамор одружився в церкві Святого Михаїла на Честер-сквер 21 грудня 1901 року з Оленою Марією Грейс - донькою Майкла П. Грейса. Вона померла 22 лютого 1944 році. Граф Донамор помер у жовтні 1948 році у віці 73 років.

Титул успадкував його син Джон Майкл Генрі Гелі-Гатчінсон, що став VII графом Донамор. Він став депутатом парламенту, належав до партії консерваторів, працював під керівництвом Пітерборо в 1943 – 1945 роках. У війську він отримав звання полковника на службі в Королівському бронетанковому корпусі (Територіальної армії). Будучи масоном, він був обраний гросмейстером Великої ложі Ірландії в 1964 році, і займав цю посаду до самої смерті. Найбільш відомий тим, що в червні 1974 року був викрадений із будинку в Ноклофті, Клонмел разом із його дружиною Дороті бійцями ІРА і взятий в політичні заручники, був звільнений через тиждень. 27 липня 1925 року одружився з Дороті Джин Готем (12 серпня 1906 — 29 грудня 1995) – дочкою Джона Бомонта Готема та Гледіс Мері Вілсон. У пари було троє дітей:

Річард Гелі-Гатчінсон (народився 8 серпня 1927 р.)
Леді Сара («Саллі») Олена Гелі-Гатчінсон (народилася 22 серпня 1930; померла в 2013)
Марк Гелі-Гатчінсон (народився 19 травня 1934 р.)

На сьогодні титулом володіє його старший син Річард Майкл Джон Гілі-Гатчінсон, що став VIII графом Донамор, успадкувавши титул в 1981 році.

Іншими відомими людьми з родини Гелі-Гатчінсон були:

Крістофер Гелі-Гатчінсон (1767 – 1826) – п’ятий син баронеси Дономор та Джона Гелі-Гатчінсона. Він був депутатом Палати громад парламенту і представляв місто Корк.
Сер Волтер Гелі-Гатчінсон – молодший син IV графа Донамор. Він був останнім губернатором Капської колонії (Південна Африка).
Його ясновельможність Тім Гелі-Гатчінсон – другий син VIII графа Донамор. Він є відомим видавцем.

Родинним гніздом графів Донамор був замок Ноклофті-Хаус, що біля Клонмела, графство Тіпперері, Ірландія. Зараз цей замок перероблений в готель. Маєток Ноклофті був проданий в 1970 році. Нині резиденцією графів Донамор є Манор-Хаус, що в Бамптоні, Оксфордшир.

Спадкоємець титулу графа Донамор використовує вигаданий титул ввічливості віконт Шурдейл. Це пояснюється тим, територія Донамор колись помилково називалась Шурдейл.

Барони Донамор (1783)

Крістіана Гелі-Гатчінсон (1732 – 1788) – І баронеса Донамор
Річард Гелі-Гатчінсон (1756 – 1825) – ІІ барон Донамор (нагороджений титулом граф Донамор у 1800 році)

Графи Донамор (1800)

Річард Гелі-Гатчінсон (1756 – 1825) – І граф Донамор
Джон Гелі-Гатчінсон (1757 – 1832) – ІІ граф Донамор
Джон Гелі-Гатчінсон (1787 – 1851) – ІІІ граф Донамор
Річард Джон Гелі-Гатчінсон (1823 – 1866) – IV граф Донамор
Джон Люк Джордж Гелі-Гатчінсон (1848 – 1900) – V граф Донамор
Річард Волтер Гелі-Гатчінсон (1875 – 1948) – VI граф Донамор
Джон Майкл Генрі Гелі-Гатчінсон (1902 – 1981) – VII граф Донамор
Річард Майкл Джон Гелі-Гатчінсон (нар. 1927) – VIII граф Донамор

Спадкоємцем титулу є старший син нинішнього власника титулу Джон Майкл Джеймс Гелі-Гатчінсон - віконт Шурдейл (народився в 1952 р.) Спадкоємцем спадкоємця титулу є його син Річард Грегорі Гелі-Гатчінсон (нар. 1980).

Джерела

"No. 15326". The London Gazette. 10 January 1801. p. 40.
"No. 14064". The London Gazette. 14 November 1797. p. 1081.
"No. 17724". The London Gazette. 14 July 1821. p. 1461.
"No. 12476". The London Gazette. 20 September 1783. p. 1.
"No. 15432". The London Gazette. 5 December 1801. p. 1436.
"Earl of Donoughmore". cracroftspeerage.co.uk. Extract from Valentine Heywood's British Titles – The Use and Misuse of the Titles of Peers and Commoners, with Some Historical Notes, "The Suirdale 'Viscountcy'".
Hesilrige, Arthur G. M. (1921). Debrett's Peerage and Titles of courtesy. London: Dean & Son. p. 203.
Kidd, Charles, Williamson, David (editors). Debrett's Peerage and Baronetage (1990 edition). New York: St Martin's Press, 1990.
Leigh Rayment's Peerage Pages.