Джордж Мур
Джордж Едвард Мур (англ. George Edward Moore; 4 листопада 1873, Лондон, Англія, Велика Британія — 24 жовтень, 1958 Кембридж, Англія, Велика Британія) — англійський філософ, родоначальник аналітичної традиції в філософії (разом з Людвігом Вітгенштейном і Бертраном Расселом).
| Джордж Мур | |
|---|---|
| англ. George Edward Moore | |
 | |
| Народився | 4 листопада 1873[1][2][…] Верхній Норвудd[4] |
| Помер | 24 жовтня 1958[1][2][…] (84 роки) Кембридж, Англія, Велика Британія[5][4] |
| Поховання | Ascension Parish Burial Groundd |
| Країна |  Велика Британія |
| Діяльність | філософ, викладач університету |
| Alma mater | Триніті-коледж (Кембридж) Далідж-колледжd[6] |
| Галузь | філософія |
| Заклад | Кембриджський університет |
| Науковий ступінь | доктор літературиd[6] (1913) |
| Науковий керівник | James Wardd |
| Вчителі | George Frederick Stoutd |
| Аспіранти, докторанти | R. B. Braithwaited Casimir Lewyd[7] |
| Членство | Британська академія[6] |
| Нагороди | |
 Джордж Мур у Вікісховищі | |
Навчався, а потім і викладав у Кембриджському університеті.
Виступив з обґрунтуванням неореалізму («Спростування ідеалізму», 1903); розробив метод логічного аналізу.
Філософія
ред.Логічний аналіз
ред.У дусі неореалізму Мур говорив про незалежне від свідомості існування понять. Поняття осягається інтуїтивно і вступає у відносини з думкою. Судження конструюється з понять. Щодо суджень існування Мур дотримувався точки зору, згідно з якою їх відмінність від інших суджень лише в наявності поняття існування. Факт має форму судження, тому посилання на факт не має доказової сили. Буття світу є буття понять — так коротко можна підсумувати онтологію Мура.
Пізніше його точка зору на природу факту і судження зазнає змін. Виступаючи проти суб'єктивного ідеалізму, Мур звертає вістря критики на відомий беркліанскій принцип esse est percipi, доводячи його логічну неспроможність (зв'язка est насправді є логічно неправомірною), чого повинно бути достатньо для демонстрації неспроможності всіх інших побудов. Цей аналіз спонукає Мура звернутися до розгляду того, чим є відчуття. Питання про відмінність між матеріальним об'єктом та відчуттям вирішувалося ним по-різному (від «Спростування ідеалізму» до роботи «Кілька суджень про сприйняття»). У підсумку існування матеріального світу цілком у дусі англомовної філософської традиції ув'язується зі здоровим глуздом («Захист здорового глузду»), значущість якого визначається його загальністю. На відміну від картезіанського підходу, Мур вказує не на індивідуальну певність існування «Я», а на загальне переконання людей у реальному бутті своїх тіл. Загальність робить неспроможною критику («Доказ зовнішнього світу»). При цьому послідовний філософський аналіз здорового глузду Мур визнає ще нездійсненою задачею.
Етика
ред.В етиці стояв на позиціях інтуїтивізму. У фундаментальній праці Principia Ethica («Підстави етики», «Принципи етики» — латинська назва відображає традицію створення «неосередньовічних» назв) відстоював концепцію автономної етики, яка не може бути обґрунтована за рахунок якої-небудь іншої реальності, включаючи і релігію. Дана робота є однією з найбільших, присвячених проблемам метаетики. Розгляд етики покоїться на аналізі її мови, що пов'язує етичну теорію Мура з усією системою його поглядів. Він розрізняє «добро як таке» і «добро як засіб». Перше є поняттям, визначити неможливо і, як всі поняття, осягається інтуїтивно. Спроби його визначення та виведення етики з позаетичних явищ Мур позначив як «натуралістичну помилку». «Добро як засіб» передбачає крім осягнення «добра як такого» аналіз зв'язку вчинків і породжуваних ними результатів. Етично правильне тотожне максимально корисному, етичні приписи мають на увазі, що деякі дії принесуть користь. Досконалість вчинку (як і його обов'язковість) визначаються обсягом і універсальністю добра, яке досягається. В області етичної аксіології Мур визначає зміст цінності як певний стан свідомості. Найбільшою мірою цінними є комунікативне задоволення і естетична насолода. Концепція етики Мура залишається однією з найбільш фундаментальних для XX ст., до того ж, що вона зберігає етику як самостійну структуровану область філософського знання[8].
Примітки
ред.- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Encyclopædia Britannica
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ а б Oxford Dictionary of National Biography / C. Matthew — Oxford: OUP, 2004.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118583859 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в Internet Encyclopedia of Philosophy, The Internet encyclopedia of philosophy / J. Fieser, B. Dowden — 1995. — ISSN 2161-0002
- ↑ https://www.phil.cam.ac.uk/library/lewy
- ↑ Новая философская энциклопедия [Архівовано 24 січня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
Література
ред.- Мур, Джордж Едвард // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — С. 402. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
- Современная западная философия. Энциклопедический словарь / Под ред. О. Хеффе, B.C. Малахова, В. П. Филатова при участии Т. А. Дмитриева. Ин-т философии. — М.: Культурная революция, 2009—392 с. ISBN 978-5-250060-60-8
_________________________________________________________________________________________________________________________