Дірк Богард
Сер Ді́рк Бо́гард (англ. Dirk Bogarde, ім'я при народженні — Дерек Жюль Гаспар Ульрік Нівен ван ден Богарде (нід. Derek Jules Gaspard Ulric Niven van den Bogaerde); 28 березня 1921 або 1920, Лондон — 8 травня 1999, там само) — британський кіноактор. Лицар-бакалавр.
| Дірк Богард | |
|---|---|
| Dirk Bogarde | |
 | |
| Дірк Богард у 1964 році | |
| Ім'я при народженні | Derek Jules Gaspard Ulric Niven van den Bogaerde |
| Дата народження | 28 березня 1921 |
| Місце народження | West Hampsteadd, Лондон |
| Дата смерті | 8 травня 1999 (78 років) |
| Місце смерті | Челсі, Лондон[1] |
| Громадянство |  Велика Британія |
| Alma mater | Chelsea College of Art and Designd[1], Allan Glen's Schoold[2], St Catherine's Schoold і University College Schoold[2] |
| Вчителі | Генрі Спенсер Мур[1] і Грехем Вівіан Сазерленд[1] |
| Професія | актор |
| Кар'єра | 1939–1990 |
| Нагороди | Премія BAFTA (1964, 1966) |
| IMDb | ID 0001958 |
| dirkbogarde.co.uk | |
 Дірк Богард у Вікісховищі | |
Біографія і творчість
ред.Дірк Богард народився в сім'ї бельгійського художника, що працював художнім редактором в The Times, і шотландської актриси.
Закінчив Політехнічну школу мистецтв і Королівську академію мистецтв, працював художником і грав в невеликих околичних театрах. У 1937 році він навчався в Королівському коледжі мистецтв, де серед його педагогів був Генрі Мур.
З 1941 по 1946 роки Дірк Богард служив в армії і брав участь у військових діях Другої світової війни у Європі і на Далекому Сході. Після війни Богард працював у багатьох лондонських театрах і на телебаченні.
Починаючи з 1949 року Богард багато знімається в кіно. Впродовж десяти років з 1955 року Богард визнавався найвідомішим англійським актором, проте світова слава приходить до нього після 1963 року завдяки ролям в картинах таких майстрів, як Джозеф Лоузі, Лукіно Вісконті і Ліліана Кавані. Його акторським тріумфом стали ролі у фільмах «Слуга», «Смерть у Венеції» і «Нічний портьє».
Особисте життя
ред.Богард автор декількох автобіографічних книг («Форейтор, уражений блискавкою», «Вгору і вниз», «Людина правила»), він ніколи не згадує про свої любовні стосунки з жінками — тільки про дружні.
В середині 1960-х Богард переїхав до Провансу на Півдні Франції, де він жив зі своїм менеджером і давнім компаньйоном, Тоні Форвудом[en] (Tony Forwood). Коли 1983 року Тоні смертельно захворів, Богард повернувся до Англії і доглядав за коханим до самої його смерті у 1988 році. У той час Богард скоротив свою роботу у фільмах і почав освоювати іншу професію — письменника. Впродовж 1980-90-х років він видав 16 книг, у тому числі 7 автобіографій і низку романів[3].
У 1992 році Дірк Богард був посвячений в лицарі. На схилі віку Богард став затятим захисником права на добровільний відхід з життя для смертельно хворих людей. Останні три роки життя Дірк Богард був наполовину паралізований, але навіть це не перешкодило йому закінчити книгу спогадів[4].
Помер 8 травня 1999 року в Лондоні від серцевого нападу.
Обрана фільмографія
ред.| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
|---|---|---|---|---|
| 1948 | ф | Квартет | Quartet | Джордж Бленд |
| 1950 | ф | Блакитна лампа | The Blue Lamp | Том Райлі |
| 1950 | ф | Жінка, про яку мовиться | Woman in Question, The | Боб Бейкер |
| 1951 | ф | Жертви шантажу | Blackmailed | Стівен Манді |
| 1953 | ф | Зустріч у Лондоні | Appointment in London | Тим Мейсон |
| 1953 | ф | Момент відчаю | Desperate Moment | Саймон Ван Холдер |
| 1954 | ф | Сплячий тигр | The Sleeping Tiger | Френк Клементс |
| 1955 | ф | Побачення в Ріо | Rendez-vous а Rio | Саймон Спарроу |
| 1955 | ф | Доктор на морі | Doctor at Sea | доктор Саймон Спарроу |
| 1957 | ф | Королівство Кемпбелла | Campbell's Kingdom | Брюс Кемпбелл |
| 1957 | ф | Нічна засідка | Ill Met by Moonlight | майор Патрік Лі Фермор |
| 1958 | ф | Дилема доктора | The Doctor's Dilemma | Луї Дюбеда |
| 1959 | ф | Незакінчена пісня | Song Without End | Ференц Ліст |
| 1960 | ф | Ангел у червоному | The Angel Wore Red | Артур Каррера |
| 1961 | ф | Жертва | Victim | Мелвілл Фарр |
| 1963 | ф | Слуга | The Servant | Г'юго Баррет |
| 1965 | ф | Дорога́ | Darling | Роберт Гоулд |
| 1968 | ф | Посередник | The Fixer | Бібіков |
| 1969 | ф | Загибель богів | La Caduta degli dei | Фрідріх Брукманн |
| 1971 | ф | Смерть у Венеції | Morte a Venezia | Густав фон Ашенбах |
| 1973 | ф | Змій | Le Serpent | Філіп Бойл |
| 1974 | ф | Нічний портьє | Il portiere di notte | Максиміліан |
| 1977 | ф | Міст надто далеко | A Bridge Too Far | Фредерік Бравнінг |
| 1977 | ф | Провидіння | Providence | Клод Лангем |
| 1977 | ф | Відчай | Eine Reise ins Licht | Герман Герман |
| 1990 | ф | Ностальгія за татусем | Daddy Nostalgie | татусь |
Нагороди і номінації
ред.Бібліографія
ред.- Bogarde, Dirk. An Orderly Man (Dirk Bogarde's Autobiography). UK: Penguin; New Ed edition (1993). ISBN 978-0140172126.(англ.)
- Bogarde, Dirk. For The Time Being: Collected Journalism. Harmondsworth, Middlesex, UK: Penguin, 1999. ISBN 978-0-67088-005-8.(англ.)
- Bogarde, Dirk. Snakes and Ladders. Harmondsworth, Middlesex, UK: Penguin, 1988. ISBN 978-0-14010-539-1.(англ.)
- Coldstream, John. Ever, Dirk: The Bogarde Letters. London: Phoenix, 2009. ISBN 978-0-75382-589-1.(англ.)
Примітки
ред.- ↑ а б в г Oxford Dictionary of National Biography / C. Matthew — Oxford: OUP, 2004.
- ↑ а б Who's who — (untranslated), 1849. — ISSN 0083-937X
- ↑ Patricia Juliana Smith. Bogarde, Sir Dirk. glbtq.com. Архів оригіналу за 07.11.2007. Процитовано 3.12.2014.
- ↑ Дирк Богард. Кинозал.ТВ. Архів оригіналу за 28 березня 2014. Процитовано 3.12.2014.
Посилання
ред.- Боґард // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Дірк Богард на сайті IMDb (англ.)
- Bogarde, (Sir) Dirk. International Dictionary of Films and Filmmakers. 2001.Encyclopedia.com [Архівовано 28 січня 2018 у Wayback Machine.] 3 Dec. 2014.
- Офіційний сайт маєтку Дірка Богарда [Архівовано 31 липня 2019 у Wayback Machine.](англ.)
- Дірк Богард [Архівовано 31 серпня 2014 у Wayback Machine.] на Listal.com [Архівовано 25 листопада 2014 у Wayback Machine.]
- Дірк Богард на glbtq.com[en](англ.)