Йозеф Таль

Йозеф Таль (івр. יוסף טל; прізвище при народженні Грюнталь; 18 вересня 1910, Пінне (нині Пневи, Польща) — 25 серпня 2008, Єрусалим) — ізраїльський композитор, один з основоположників сучасного музичного мистецтва в Ізраїлі.

Йозеф Таль
Основна інформація
Повне ім'я	івр. יוסף גרינטל
Дата народження	18 вересня 1910(1910-09-18)[…]
Місце народження	Пневи, Ґміна Пневи, Шамотульський повіт, Республіка Польща
Дата смерті	25 серпня 2008(2008-08-25)[…] (97 років)
Місце смерті	Єрусалим
Громадянство	Ізраїль
Професії	композитор, піаніст, фотограф, диригент, музикознавець, академічний музикант, письменник, музичний педагог
Вчителі	Пауль Хіндеміт
Інструменти	фортепіано
Жанри	опера
Псевдоніми	Josef Tal
Членство	Берлінська академія мистецтв і Американська академія мистецтв та літератури
Нагороди	Лауреати премії Вольфа (1982) Берлінська художня преміяd (1975) Johann Wenzel Stamitz Awardd (1995) почесний доктор Тель-Авівського університетуd почесний доктор Єврейського університету в Єрусалимі
Файли у Вікісховищі

Біографія

Майбутній композитор народився в сім'ї Юліуса і Оттілії Грюнталь. Незабаром після його народження родина переїхала в Берлін, де Юліус Грюнталь викладав стародавні мови у Вищій школі юдаїки. Йозеф Таль вступив в Державну вищу школу музики, його вчителями були Пауль Гіндеміт і Гайнц Тіссен (теорія музики і композиція), Курт Закс (історія музики) і Макс Трапп (фортеп'яно). 1927 року Таль зацікавився електронною музикою і вивчав її за підтримки Фрідріха Траутвайна. Під час навчання, а також після його закінчення 1931 року Таль заробляв на життя, граючи на танцях і в кінотеатрах, а також даючи уроки фортеп'янної гри. Після приходу до влади нацистів Таль залишився безробітним, а 1934 року емігрував до Палестини разом з дружиною Розі Левенталь і малолітнім сином Ройбеном.

У Палестині Таль деякий час працював фотографом (це мистецтво він почав вивчати ще в Німеччині), 1936 року оселився в Єрусалимі і повернувся до активної кар'єрі музиканта: грав на фортеп'яно і давав приватні уроки. У цей період він зближується з єрусалимською культурною богемою, в тому числі з поетесою Ельзою Ласкер. На запрошення Еміля Гаузера Таль почав викладати фортеп'яно, теорію музики і композицію в Палестинській консерваторії. З 1951 року він також працював в Єврейському університеті в Єрусалимі, де 1961 року заснував першу в Ізраїлі студію електронної музики, а 1965 — відділення музикознавства, яке сам і очолював до 1971 року. Серед учнів Таля — Бен-Ціон Оргад, Наомі Шемер і багато інших відомих ізраїльських музикантів. Таль був членом Міжнародного товариства сучасної музики, писав численні статті і читав лекції. Аж до похилого віку Таль писав музику, в останні роки життя завершив автобіографію і ряд теоретичних робіт.

Нагороди і премії

Таль — лавреат численних міжнародних нагород в царині академічної музики, в тому числі Премії Вольфа за 1982 рік.

Основні твори

Опери

• «Амнон і Тамара» (1961)
• «Ашмедай» (1969)
• «Массада 1967» (1972)
• «Спокуса» (1976)
• «Вавилонська вежа» (1983)
• «Сад» (1987)
• «Йосип» (1995)

Оркестрові твори

• П'ять симфоній (1953, 1960, 1978, 1985, 1991)
• Три концерти для фортеп'яно з оркестром (1944, 1953 1956)
• Концерт для двох фортеп'яно з оркестром (1980)
• Концерт для альта з оркестром (1954)
• Концерт для віолончелі та камерного оркестру (1961)
• Концерт для скрипки та віолончелі з камерним оркестром (1970)
• Концерт для кларнета з камерним оркестром (1977)
• Концерт для флейти з камерним оркестром (1977)
• Ораторії, кантати
• Твори для фортеп'яно соло і для камерних ансамблів
• Електронна музика

Посилання

• Website dedicated to Josef Tal [Архівовано 21 березня 2022 у Wayback Machine.]
• Josef Tal — In Memoriam International Association of Music Information Centres (IAMIC)(англ.)
• Score catalogue of the Israel Music Institute
• Archival collections at the Music Center of the [Архівовано 4 травня 2012 у Wayback Machine.] National Library of Israel in Jerusalem.