Квіткокол
рід птахів
| Квіткокол | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Квіткокол блискотливий (Diglossa lafresnayii)
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
Види
| ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Serrirostrum d'Orbigny & Lafresnaye, 1838 Uncirostrum Lafresnaye, 1839 Agrilorhinus Bonaparte, 1838 Diglossopis P.L. Sclater, 1856 Tephrodiglossa Cassin, 1864 Pyrrhodiglossa Cassin, 1864 Cyanodiglossa Cassin, 1864 Melanodiglossa Cassin, 1864 | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Квіткокол[3] (Diglossa) — рід горобцеподібних птахів родини саякових (Thraupidae). Представники цього роду мешкають в Мексиці, Центральній і Південній Америці[4].
Опис
ред.Квіткоколи — невеликі птахи, середня довжина яких становить 11-17,3 см, а вага 6-25 г. Квіткоколам притаманний характерний, вигнутий догори дзьоб, що дозволяє їх живитися нектаром, проколюючи квітку біля основи. Вони живуть у вологих гірських тропічних лісах в Андах і горах Центральної Америки.
Види
ред.Виділяють вісімнадцять видів:[5]
- Квіткокол ультрамариновий (Diglossa glauca)
- Квіткокол блакитний (Diglossa caerulescens)
- Квіткокол масковий (Diglossa cyanea)
- Квіткокол індиговий (Diglossa indigotica)
- Квіткокол рудочеревий (Diglossa sittoides)
- Квіткокол попелястий (Diglossa plumbea)
- Квіткокол садовий (Diglossa baritula)
- Квіткокол рудовусий (Diglossa mystacalis)
- Квіткокол блискотливий (Diglossa lafresnayii)
- Квіткокол колумбійський (Diglossa gloriosissima)
- Квіткокол сизий (Diglossa duidae)
- Квіткокол великий (Diglossa major)
- Квіткокол венесуельський (Diglossa venezuelensis)
- Квіткокол білобокий (Diglossa albilatera)
- Квіткокол сіробокий (Diglossa carbonaria)
- Квіткокол чорногорлий (Diglossa brunneiventris)
- Квіткокол меридайський (Diglossa gloriosa)
- Квіткокол чорний (Diglossa humeralis)
Етимологія
ред.Наукова назва роду Diglossa походить від слова дав.-гр. διγλωσσος — двомовний, той, хто розмовляє двома мовами.[6]
Примітки
ред.- ↑ Wagler, Johann Georg (1832). Mittheilungen über einige merkwürdige Thiere. Isis von Oken (German) . cols 275–282 [280–281]. Архів оригіналу за 28 березня 2022. Процитовано 28 березня 2022.
- ↑ Paynter, Raymond A. Jr, ред. (1970). Check-List of Birds of the World. Т. 13. Cambridge, Massachusetts: Museum of Comparative Zoology. с. 399. Архів оригіналу за 28 березня 2022. Процитовано 28 березня 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ S. Hilty: Family Thraupidae (Tanagers). W: J. del Hoyo, A. Elliott & D.A. Christie: Handbook of the Birds of the World. Cz. 16: Tanagers to New World Blackbirds. Barcelona: Lynx Edicions, 2011, ss. 268–279. ISBN 978-84-96553-78-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Tanagers and allies. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 29 квітня 2014. Процитовано 28 березня 2022.
- ↑ Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 136. ISBN 978-1-4081-2501-4.
Джерела
ред.- Mauck, William M. III; Burns, Kevin J. (2009). Phylogeny, biogeography, and recurrent evolution of divergent bill types in the nectar-stealing flowerpiercers (Thraupini: Diglossa and Diglossopis). Biological Journal of the Linnean Society. 98 (1): 14—28. doi:10.1111/j.1095-8312.2009.01278.x.
- Ridgely, R. S., & Tudor, G. (1989). Birds of South America. Vol. 1. Oxford University Press, Oxford. ISBN 0-19-857217-4
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |