Клейто
| Клейто (Клято, Кліто) дав.-гр. Κλειτω | |
|---|---|
| Міфологія | давньогрецька міфологія |
| Місцевість | Атлантида |
| Заняття | Цариця Атлантиди |
| Згадки | Платон "Діалоги" |
| Батько | Евенорd |
| Мати | Левкіппа |
| Чоловік | Посейдон |
| Діти | Атлант, Гадір, Амфієрей, Євемон, Мнесей, Автохтон, Єласип, Местор, Азаес, Діапреп |
| Атрибути | Цариця Атлантиди |
Клейто (дав.-гр. Κλειτω), у деяких перекладах Кліто або Клято — згідно Діалогам Платона Тімей і Критій, є дружиною Посейдона, дочкою Евенора і Левкіппи[1].
Інтерпретація
ред.| “ | У самому осередді стояв недоступний святий храм Клейте і Посейдона. Всю зовнішню поверхню храму, крім акротерієв, вони виклали сріблом, акротерии ж - золотом; всередині погляду був стелю зі слонової кістки, весь прикрашений золотом, сріблом і орихалком, а стіни, стовпи і підлоги суцільно були викладені орихалком | ” |
«Критій» Платона[2] свідчить, що Посейдон отримав в дар від Зевса острів, а прибувши до нього зустрів самотню дівчину-сирітку Клейто, він закохався в неї й взяв її в дружини[3][4].
Облаштування житла
ред.Пагорб, на якому вони жили, Посейдон обгородив п'ятьма колами на рівній відстані один від одного, що складаються з двох земляних валів і трьох водяних ровів. Далі морський бог створив два джерела: один з теплою, інший з холодною водою, забезпечивши острів багатою рослинністю. Клейто вважають першою царицею Атлантиди. Бахофен, посилаючись на це припускав, що спочатку на острові міг існувати матріархат.
Діти
ред.Посейдон і Клейто п'ять разів народили близнюків чоловічої статі. Першою парою близнюків були Атлант і Гадір, однак саме Атлант[5] названий старшим і йому від батька і матері дістається в управління острів, який буде названий його ім'ям [6]. Іншими парами близнюків були Амфієрей — Євемон, Мнесей — Автохтон, Еласип — Местор й Азаес — Діапреп[7].
Примітки
ред.- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 8 Січня 2017. Процитовано 7 Січня 2017.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 18 Квітня 2021. Процитовано 30 Березня 2022.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Диодор Сицилийский. Историческая библиотека IV 27, 5; Гераклит-аллегорист. О невероятном 4
- ↑ Камп, 2013.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 9 Березня 2019. Процитовано 30 Березня 2022.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Жиров, 2013.
- ↑ Кузьмін, 2002.
Джерела
ред.- Е. Г. Рабинович. Мерное бремя // Ноосфера и художественное творчество. — Наука, 1991. — С. 139-153.
- Леон Спрэг де Камп. Глава 1: Предание об Атлантиде // Потерянные континенты. — Litres, 2013. — ISBN 5457029123.
- Н.Ф. Жиров. Глава 1: Предание Платона об Атлантиде // Атлантида. — Рипол Классик, 2013. — ISBN 5458544684.
- Юрий Георгиевич Глотов, Валентин Алексеевич Семченко. Стр. 7 // Популярная морская энциклопедия. — Трансп, 1997. — ISBN 5277020098.
- Игорь Кузьмин. Двухтысячелетняя пропасть // Открытая Атлантида?. — ОЛМА Медиа Групп, 2002. — ISBN 5765416276.
|
Це незавершена стаття з міфології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |