Лейла Зана
Лейла Зана (курд. Leyla Zana) — курдська правозахисниця, колишній депутат турецького парламенту (1991—1994), засуджена до 15 років позбавлення волі за принесення перед парламентом присяги курдською мовою.
| Лейла Зана | |
|---|---|
| курд. Leyla Zana | |
 | |
| Народилася | 3 травня 1961[1][2][3] (63 роки) Сильван, Діярбакир,  Туреччина |
| Громадянство | Туреччина |
| Національність | курдка |
| Діяльність | політична діячка, активістка, письменниця, журналістка |
| Знання мов | турецька[4] і курдська[4] |
| Посада | Член Великих національних зборів Туреччини |
| Термін | 1991-1994 |
| Партія | Демократична партія, Партія демократичного суспільства |
| У шлюбі з | Мехді Занаd |
| Нагороди | |
9 листопада 1995 року Європарламент ухвалив рішення про присвоєння Лейлі Зана міжнародної премії імені Сахарова за правозахисну діяльність. Однак отримати премію вона змогла тільки після свого звільнення в 2004 році.
Життєпис
ред.Лейла Зана народилася в травні 1961 року в містечку Сильван провінції Діярбакир, на південному сході Туреччини. Коли їй було 14 років, батьки видали її заміж за Мехді Зана, що був мером міста Діярбакир до військового перевороту 1980 року. У 1991 році Лейла Зана стала першою курдською жінкою, обраною до турецького парламенту.
Протягом тривалого часу вживання курдської мови в Туреччині вважалося кримінальним злочином. Лише до початку 1990-х років вона була легалізована, проте її вживання в громадських місцях все ще перебувало під забороною. Так, коротка промова Лейли Зана курдською мовою в турецькому парламенті, обернулася гучним скандалом і надалі стала однією з підстав її арешту. Зачитавши депутатську присягу турецькою мовою, Зана завершила свою промову фразою курдською мовою.
Демократична партія, в яку входила Лейла Зана, була заборонена. Потім, в березні 1994 року, Лейла Зана і ще вісім членів парламенту від демократичної партії, в тому числі Махмут Алинак, були позбавлені депутатської недоторканності[5]. У грудні того ж року Лейла Зана разом з трьома іншими депутатами Демократичної партії — Хатіпом Діджле, Селімом Садаком і Орханом Доганом, вона була заарештована за звинуваченням у державній зраді і членстві в Робітничій партії Курдистану (КРП).
Зана категорично заперечувала свою провину, проте на підставі показань свідків, імовірно отриманих під тортурами[6], Зана і троє її однопартійців були засуджені до 15 років тюремного ув'язнення.
Організація «Міжнародна амністія» визнала Лейлу Зана в'язнем совісті. У 1994 році вона була відзначена премією Рафто, а в 1995 році Європейський парламент нагородив її премією імені А. Д. Сахарова. Вона також була відзначена премією Бруно Крайського.
Під час перебування у в'язниці вона написала книгу «Записки з в'язниці».
Справа Лейли Зана було подано на перегляд до Верховного апеляційного суду після того, як в 2003 році Європейський суд з прав людини визнав вердикт турецького суду несправедливим[7].
У червні 2004 року Лейла Зана і її однопартійці були звільнені.
У січні 2005 року Європейський суд з прав людини зобов'язав Туреччину виплатити колишнім членам Демократичної партії по € 9 000 за порушення права на свободу самовираження.
У 2005 році Лейла Зана вступила в Партію демократичного суспільства (ПДС; тур. Demokratik Toplum Partisi, DTP) і продовжила політичну діяльність.
10 квітня 2008 року суд міста Діярбакир засудив Лейлу Зана до 2 років в'язниці за звинуваченням у поширенні "терористичної пропаганди ": під час політичного мітингу в 2007 році колишній депутат турецького парламенту заявила, що у курдів є 3 лідери — 1-й Президент Автономного Регіону Іракський Курдистан Масуд Барзані, 6-й Президент Іраку Джаляль Талабані і в цей час ув'язнений лідер Робітничої партії Курдистану Абдулла Оджалан[8].
11 грудня 2009 року Конституційний суд Туреччини ухвалив рішення про заборону Партії демократичного суспільства — на думку турецьких суддів, ПДС була загрозою для національної безпеки держави внаслідок своїх контактів з Робітничою партією Курдистану[9].
8 квітня 2010 року турецький суд засудив Лейлу Зана до 3 років тюремного ув'язнення за звинуваченням в «поширенні терористичної пропаганди»[10].
Примітки
ред.- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Babelio — 2007.
- ↑ Munzinger Personen
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ /2012/11/29/gyul-ne-odobryaet-ideyu-lisheniya-neprikosnovennosti-deputatov-pmd.html Гюль не схвалює ідею позбавлення недоторканності депутатів ПМД. Архів оригіналу за 27 жовтня 2016. Процитовано 23 листопада 2016.
- ↑ Defiance Under Fire. Leyla Zana: Prisoner of Conscience [Архівовано 12 лютого 2006 у Wayback Machine.] // Amnesty International USA Magazine
- ↑ EUROPEAN COURT OF HUMAN RIGHTS RULES IN LEYLA ZANA AND KURDISH MPs 'CASE. Архів оригіналу за 23 листопада 2016. Процитовано 23 листопада 2016.
- ↑ Kurdish politiican Zana sentenced to prison in Turkey (англ.). Earth Times News. 10 Apr 2008. Архів оригіналу за 23 листопада 2016. Процитовано 9 серпня 2010.
- ↑ Turkish top court bans pro-Kurdish party (англ.). BBC. 11 December 2009. Архів оригіналу за 19 березня 2012. Процитовано 17 квітня 2010.
- ↑ Daren Butler. (April 8 2010). Turkish court convicts Kurdish politician for speech (англ.). The Washington Post. Архів оригіналу за 19 березня 2012. Процитовано 17 квітня 2010.
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до Курдистану. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
|
Це незавершена стаття про особу Туреччини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |