Марія Шелл
Марія Маргарете Анна Шелл (нім. Maria Margarete Anna Schell; 15 січня 1926, Відень — 26 квітня 2005, Прайтенег, Каринтія) — швейцарська акторка та письменниця австрійського походження, суперзірка німецькомовного кінематографу 1950-1960-х рр. Автобіографка.
Марія Шелл | |
---|---|
нім. Maria Schell | |
Ім'я при народженні | Maria Margarete Anna Schell |
Дата народження | 15 січня 1926[1][2][…] |
Місце народження | Відень, Перша австрійська республіка[4][5] |
Дата смерті | 26 квітня 2005[1][2][…] (79 років) |
Місце смерті | Preiteneggd, Вольфсберг, Каринтія, Австрія[5] |
Поховання | Каринтія |
Громадянство | Швейцарія Австрія |
Професія | акторка, письменниця, біограф, кіноакторка, акторка театру |
Кар'єра | 1942 — 1995 |
Нагороди | |
IMDb | ID 0770730 |
Марія Шелл у Вікісховищі |
Біографія
ред.Марія Шелл — донька швейцарського письменника Германа Фердінанда Шелла[de] (1900–1972) і віденської акторки Маргарете Ное фон Нордберг (1905–1995). Разом зі своїми братами Максиміліаном і Карлом[de] та сестрою Іммі[ru] Марія виховувалася в Австрії, а після аншлюсу сім'я Шеллів у 1938 році залишила країну, переселившись до Цюриху.
У 1942 році Марія покинула своє навчання комерційній справі, коли її акторський талант помітив режисер Зігфріт Штайнер[de] і вона отримала роль у фільмі «Каменоломня» (нім. Steibruch) за участю Генріха Гретлера[de]. Шелл, яка тоді ще носила ім'я Грітлі та не мала професійної освіти, стала вивчати акторську майстерність і отримала від низки театрів пропозиції роботи. У 1948 році акторка знову звернула увагу на кінематограф.
Першу головну роль Марія Шелл виконала у стрічці «Ангел з сурмою» (1949).
Фільм Гельмута Койтнера «Останній міст» приніс Марії Шелл у 1954 році гран-прі Міжнародного кінофестивалю в Каннах за найкращу жіночу роль. У тому ж році акторка була нагороджена кубком Вольпі на Венеційському кінофестивалі за головну роль пралі у стрічці «Жервеза», що номінувалася також на премію «Оскар» як найкращий фільм іноземною мовою. У холі готелю в Голлівуді, де Марія Шелл знаходилася з нагоди нагородження, вона познайомилася з Юлом Бріннером, який запропонував їй роль Грушеньки в екранізації «Братів Карамазових».
Марія Шелл також знімалася з Гері Купером і Гленном Фордом. У 1960-х роках Шелл повернулася на театральну сцену, а також працювала на телебаченні.
У 1991 році спроба суїциду Марії Шелл опинилася в центрі уваги багатьох друкованих видань. У 1994–1995 році Шелл грала в телевізійній сазі «Клан Анни Фосс», який став однією з її останніх телевізійних робіт. Останні роки Марія Шелл провела на самоті у рідній домівці в Каринтії. Востаннє Шелл з'явилася на екранах у 1996 році в телевізійному кримінальному серіалі «Місце злочину» (нім. Tatort). У 2002 році брат Марії Максиміліан Шелл зняв про неї документальний фільм «Моя сестра Марія».
З 1957 по 1965 рр. Марія Шелл була одружена з режисером Хорстом Хехлером, а з 1966 по 1986 р. — з режисером Файтом Реліном. У першому шлюбі Марія Шелл народила сина Олівера, а в другому — доньку Марі-Терез (Марі-Терез Релін), яка також стала акторкою.
Обрана фільмографія
ред.Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
---|---|---|---|---|
1951 | ф | Доктор Голл | Dr. Holl | |
1952 | ф | Той, що залишився у тіні | Magic Box, The | Гелена Фрізе-Ґрін |
1952 | ф | Так мало часу | So Little Time | |
1953 | ф | Щоденник коханця | Tagebuch einer Verliebten | |
1953 | ф | Доти ти зі мною | Solange Du da bist | Ева Бергер |
1953 | ф | Останній міст | Die letzte Brücke | Хельга Райнбек (головна роль) |
1955 | ф | Пацюки | Die Ratten | Пауліна Карка |
1955 | ф | Наполеон | Napoléon | Марія-Луїза Австрійська |
1956 | ф | Жервеза | Gervaise | Жервеза (головна роль) |
1957 | ф | Білі ночі | Le Notti bianche | Наталія |
1958 | ф | Брати Карамазови | The Brothers Karamazov | Грушенька |
1958 | ф | Життя | Une vie | Жанна Ле Пертюї де Во |
1959 | ф | Дерево для повішених | The Hanging Tree | Елізабет Малер |
1960 | ф | Ніночка | Ninotchka | Ніночка (головна роль) |
1960 | ф | Сімаррон | Cimarron | Сабра |
1963 | ф | Вбивця знає ноти | L'assassin connaît la musique... | головна роль |
1969 | ф | 99 жінок | Der Heiße Tod | |
1969 | ф | Диявола за хвіст | Le Diable par la queue | Жанна (головна роль) |
1969 | ф | Провокація | La Provocation | |
1969 | ф | Ніч кривавого монстра | El proceso de las brujas | |
1970 | ф | Кривавий суддя | Il trono di fuoco | Мати Роза |
1974 | ф | Досьє ОДЕССА | The Odessa File | фрау Міллер |
1976 | ф | Подорож проклятих | Voyage of the Damned | Місіс Гаузер |
1976 | ф | Деррік | Derrick — Yellow He | |
1978 | ф | Супермен | Superman | Вонд-Ах |
1979 | ф | Перша полька | Die Erste Polka | |
1982 | тф | Усередині Третього Рейху | Inside the Third Reich | |
1982 | ф | Перехожа із Сан-Сусі | La Passante du Sans-Souci | Анна Гельвіґ |
1984 | ф | Король Дроздовик | King Thrushbeard | Королева |
1984 | тф | Самсон і Даліла | Samson and Delilah | дебора |
1985 | ф | 1919 | Nineteen Nineteen | Софі Рубін (головна роль) |
Література
ред.- Maximilian Schell, Thomas Montasser: Meine Schwester Maria. Europa-Verlag, Hamburg 2004, ISBN 3-203-82037-4
- Herbert Spaich: Maria Schell: ihre Filme, ihr Leben. Heyne-Filmbibliothek 32/99, München 1986, ISBN 3-453-86101-9
- Deutsches Filminstitut/Deutsches Filmmuseum (Hrsg.): Maria Schell. Henschel Verlag, Leipzig 2006. ISBN 3-89487-551-8
- Manfred Zlotorzenski: Das Bambi und Maria Schell, in: Menschen und Medien — Zeitschrift für Kultur- und Kommunikatonspsychologie, Berlin; www.menschenundmedien.net
Посилання
ред.- Марія Шелл на сайті IMDb (англ.)
- Марія Шелл на сайті Find a Grave (англ.)
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ Discogs — 2000.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118754483 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Gadzinski A. KALLIOPE Austria: Frauen in Gesellschaft, Kultur und Wissenschaft — Wien: Bundesministerium für Europa, Integration und Äußeres, 2015. — S. 107–108. — ISBN 978-3-9503655-5-9
- ↑ Internet Broadway Database — 2000.