Наталі Делон
Наталі Делон (фр. Nathalie Delon, при народженні Франсін Канова, фр. Francine Canovas; 1 серпня 1941, Уджда, Марокко — 21 січня 2021, Париж) — французька акторка.
| Наталі Делон | ||||
|---|---|---|---|---|
| фр. Nathalie Delon | ||||
 | ||||
| Ім'я при народженні | фр. Francine Canovas[3] | |||
| Народилася | 1 серпня 1941[4][5][…] Уджда, Французьке Марокко[3] | |||
| Померла | 21 січня 2021[7][3] (79 років) I округ Парижа, Франція[3] | |||
| Громадянство |  Франція | |||
| Діяльність | кінорежисерка, модель, кіноакторка, сценаристка | |||
| У шлюбі з | Ален Делон і Guy Barthélémyd[8] | |||
| Діти | Ентоні Делон і Nathalie Barthélémyd | |||
| IMDb | nm0217677 | |||
|
| ||||
 Наталі Делон у Вікісховищі | ||||
Життєпис
ред.Народилася 1 серпня 1941 року у місті Уджда, Марокко (який тоді знаходився під протекторатом Франції), в родині Луї Кановаса (1915—2003), франкоалжирця з Орану (Алжир), менеджера транспортної компанії в Марокко, який покинув сім'ю, коли їй було 8 місяців у 1942 році, та Антуанетти Родрігес, яка походила з Мелільї[9]. У Наталі була сестра Луїза і брат.
1959 року вступила у шлюб з Гі Бартелемі. У пари народилася дочка Наталі, ім'я якої пізніше стало частиною акторського псевдоніму її матері. 1962 року подружжя розлучилося[10].
13 серпня 1964 року її другим чоловіком став актор Ален Делон. Їхній син Ентоні народився 30 вересня 1964 року у Лос-Анджелесі, Каліфорнія. 1967 року дебютувала в кіно, зігравши спільно з чоловіком у фільмі «Самурай» Жана-П'єра Мельвіля, який зазнав успіху. Цей шлюб також завершився розлученням 1969 року.
1971 року з'явилася у фільмі «Коли проб'є вісім склянок» з Ентоні Гопкінсом. 1976 року зіграла разом з Сільвією Крістель у фільмі Роже Вадима «Вірна жінка» за мотивами роману «Небезпечні зв'язки» Шодерло де Лакло. Також пробувала себе як режисер та сценарист .
1994 року вийшов її роман «Au plus fort de l'orage». 2006 році видала автобіографічну книгу «Pleure pas c'est pas grave» (Не плач, все гаразд)[11].
Наталі Делон померла 21 січня 2021 року у Парижі від раку підшлункової залози в 79-річному віці[12].
Фільмографія
ред.| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
|---|---|---|---|---|
| 1967 | ф | Самурай | Le Samouraï | Жанна Лагранж |
| 1968 | ф | Приватний урок | La Lecon Particuliere | Фредеріка Дампьє |
| 1969 | ф | Армія тіней | L’Armée des ombres | подруга Жана-Франсуа |
| 1969 | ф | Рука | La main | Сільвія |
| 1969 | ф | Сестри | Le sorelle | Діана |
| 1971 | ф | Чоловік із Сен-Мішель[fr] | Doucement les basses | Ріта |
| 1971 | ф | Коли проб'є вісім склянок | When Eight Bells Toll | Шарлотта |
| 1972 | ф | Синя Борода | BlueBeard | Еріка, модель, друга дружина барона (Синьої Бороди) |
| 1972 | ф | Секс-шоп | Sex-shop | Жаклін |
| 1972 | ф | Повторюючи відсутності | Absences répétées | Софі |
| 1972 | ф | Чернець | Le moine | Матильда |
| 1973 | ф | Професія: Шукачі пригод | Profession: Aventuriers | Марі Капюс |
| 1973 | ф | Історія про Коліно-спідничника | L’histoire très bonne et très joyeuse de Colinot Trousse-Chemise | Бертрад |
| 1974 | ф | Вас цікавить ця річ? | Vous intéressez-vous à la chose? | Ліза |
| 1974 | ф | Пограбування, швидка деградація | Hold-Up, instantánea de una corrupción | Джуді |
| 1975 | ф | Романтична англійка | The Romantic Englishwoman | Міранда |
| 1975 | ф | Доктор Жюстіс | Docteur Justice | Карін |
| 1976 | ф | Шепіт в пітьмі | Un sussurro nel buio | Камілла |
| 1976 | ф | Вірна жінка | Une femme fidèle | Флора де Сен-Жиль |
| 1978 | ф | Чайки літають низько | I gabbiani volano basso | Ізабель Мішеро |
| 1978 | ф | Очі зірок | Occhi dalle stelle | Моніка Стайлз |
| 1978 | с | Пані суддя | Madame le juge | Франсуаза Мюллер |
| 1978 | ф | Останні янголи | Gli ultimi angeli | Елізабетта |
| 1978 | ф | Людина в очереті | Der Mann im Schilf | Лорейн |
| 1979 | ф | Час канікул | Le temps des vacances | Мартіна |
| 1979 | тф | Ефективний | Efficax | Елен Шапель |
| 1979 | с | Бандитські історії | Histoires de voyous | Ірен |
| 1980 | ф | Банда Рекса | La bande du Rex | Жанін |
| 1982 | ф | Вони називають це нещасним випадком | Ils appellent ça un accident | Жулі Фабр |
| 2008 | ф | Собача ніч | Nuit de chien | Ріссо |
| 2009 | ф | Людина | Mensch | Ліліан Хазак |
Режисер
- 1982 — Вони називають це нещасним випадком (фр. Ils appellent ça un accident), спільно з Івом Дешампом, також автор сценарію, у ролях Наталі Делон, Патрік Норберт, Жиль Сігал, Жан-П'єр Баго.
- 1988 — Солодка брехня (англ. Sweet Lies), також автор сценарію (у співавторстві з Робертом Данном), у ролях Тріт Вільямс, Йоанна Пакула, Джуліана Філіпс, Жизель Казадезюс, Бернар Фрессон.
Примітки
ред.- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #133589544 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в г Fichier des personnes décédées mirror
- ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Discogs — 2000.
- ↑ а б https://www.lefigaro.fr/culture/deces-de-nathalie-delon-actrice-et-ancienne-epouse-d-alain-delon-20210121
- ↑ https://www.voici.fr/news-people/actu-people/mort-de-nathalie-delon-qui-etait-son-premier-mari-guy-barthelemy-qui-la-privee-de-sa-fille-695261
- ↑ L’actrice Nathalie Delon est décédée à l’âge de 79 ans. RFI (фр.). 21 січня 2021. Процитовано 23 січня 2024.
- ↑ Delon, Nathalie (13 квітня 2010). Pleure pas, c'est pas grave (фр.). Flammarion. ISBN 978-2-08-123399-7.
- ↑ Nathalie Delon. Evene.fr (фр.). Архів оригіналу за 31 січня 2021. Процитовано 22 січня 2021.
- ↑ Mort de Nathalie Delon, actrice et ancienne épouse d'Alain Delon. LEFIGARO (фр.). Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 22 січня 2021.
Посилання
ред.- Наталі Делон на сайті IMDb (англ.)