Некудот

В орфографії івриту некудот чи некуддот (івр. נִקּוּד, нікуд, сучасна вимова: nīqqūd, тиверіадська вимова: nīqqūḏ, «проставляння крапок, вказування» чи івр. נְקֻדּוֹת‎, сучасна вимова: nəqudōt, тиверіадська вимова: nequdōṯ, «крапки») — це система діакритичних знаків, які використовуються, щоб позначити голосні чи розрізнити альтернативну вимову літер староєврейської абетки. Декілька таких діакритичних систем було розроблено у ранньому середньовіччі. Найбільш поширену систему, і єдину, яку все ще використовують, створила група переписувачів та вчених (масорети з Тиверіади) у другій половині I тис. н. е. у Землі Ізраїльській (див. «Масоретський текст», «Тиверіадський іврит»). Текст, записаний з використанням знаків некудот, називається «ктів менукад» (івр. כתיב מנוקד, «письмо з некудот»).

«І сказав Бог: „Нехай збереться вода…» (1 М. 1:9);
чорні — літери, червоні — знаки оголосу, сині — знаки кантилляції

Використання знаків некудот для ведучих на телебаченні

Знаки некудот (знаки оголосу) є невеликими, у порівнянні з літерами, тому їх можна додавати, не переписуючи тексти, автори яких їх не передбачали.

У сучасній ізраїльській орфографії знаки некудот використовуються рідко, тільки у певних текстах, таких як словники, поезія або тексти для дітей чи для нових іммігрантів до Ізраїлю. Також була розроблена система правопису без знаків некудот, відома на івриті як «ктів мале» (івр. כְּתִיב מָלֵא , букв. «повне письмо»). Її було офіційно стандартизовано в «Правилах правопису без некудот» (івр. כְּלָלֵי הַכְּתִיב חֲסַר הַנִּקּוּד), які прийняла Академія мови іврит в 1996 році, а оновила в 2017 році.

Однією з причин звуження використання знаків некудот є те, що система більше не відображає поточну вимову. У сучасному івриті «цере» вимовляється так само, як і «сеґоль», хоча вони відрізнялися в тиверіадському івриті, а «патах» — так само, як «камац». Для молодшого покоління носіїв івриту ці відмінності здаються довільними та безглуздими; з іншого боку, пуристи івриту безкомпромісно відкинули ідею змінити основу знаків некудот і пристосувати їх до поточної вимови — в результаті чого на практиці знаки некудот все більше виходять із вжитку.

За словами ізраїльського мовознавця Ґільада Цукермана, відсутність знаків некудот в тій мові, яку він називає «ізраїльською» (сучасний іврит), часто призводить до «неправильної вимови». Наприклад, івритська лексична одиниця «מתאבנים» часто вимовляється як «мітабн́ім» (букв. «стаючи скам'янілими» (чоловічий рід, множина)), від івритського «אבן» («евен», «камінь»), замість «метаавн́ім» («закуски»), яке походить від івритського «תאבון» («теав́он», «апетит»). Іншим прикладом є топонім «מעלה אדומים», який часто вимовляється як «маал́е едом́ім» замість «маал́е адум́ім» (цей топонім зустрічається у книзі Ісуса Навина (Єг. 15:7, Єг. 18:17). Для топоніма «יטבתה», згаданого у книзі «Повторення Закону» (5 М. 10:7), замість «йотв́ата» використовується гіперправильна «йответ́́́а». Прізвище американської актриси Фарри Фосетт (івр. פארה פוסט) багато ізраїльтян часто вимовляють як «фост» замість «ф́осет».

Демонстрація

У цій таблиці використовуються приголосні букви ב‬, ח‬ чи ש‬ де це доцільно, щоб продемонструвати, де розміщуються знаки некудот відносно до приголосної, яку вони оголошують. Будь-які інші зображені літери насправді є частиною голосної. Зауважте, що в різних традиціях є певні відмінності в тому, як саме вимовляються деякі голосні. У таблиці нижче показано, як більшість ізраїльтян вимовляла б їх, але класична вимова ашкеназі, наприклад, відрізняється в кількох аспектах.

Ця демонстрація працюватиме у браузерах Internet Explorer та Mozilla, принаймні, в деяких випадках, але в більшості інших браузерах Windows, діакритики не будуть поєднуватися з приголосними. Це дуже добре працює, коли до джерела HTML додано «dir=rtl». Це пояснюється тим, що на даний момент механізм текстового відображення Windows не поєднує знаки некудот автоматично. За винятком зазначених випадків, знаки оголосу мають з'являтися безпосередньо під літерами, а супровідна «голосна буква» для форми «мале» («довга, повна») буде після літер.

Примітка щодо IPA: символи транскрипції пов'язані зі статтями про звуки, які вони представляють. Діакритика ˘ (бревіс) вказує на короткий голосний; символ трикутної двокрапки ː вказує на те, що голосний є довгим.

Символ	Прийнята назва	Альтернативна назва	Тип	Наукова назва	Іврит	IPA	Транслітерація	Коментарі
בְ‬	шва	шева	Ізраїльський	shva	שְׁוָא	[e̞] чи Ø	ə, e, ’, чи нічого	у сучасному івриті, шва представляє або /e/ або Ø, незважаючи на традиційну її класифікацію як шва нах (івр. שווא נח) чи шва на (івр. שווא נע), див. також ці таблиці: некудот шва, яка позначає голосний /e/ шва, яка позначає Ø (відсутність голосного) шва-нах קִמַּטְתְּ [kiˈmate̞t] הִתְמוֹטַטְתְּ [hitmo̞ˈtate̞t] קִפַּלְתְּ [kiˈpalt] הִתְקַפַּלְתְּ [hitkaˈpalt] шва-на שָׁדְדוּ [ʃade̞ˈdu] לְאַט [le̞ˈat] שָׂרְדוּ [sarˈdu] זְמַן [zman]
			Тиверіадський	šəwâ	שְׁוָא	[ɐ̆] [ɛ̆] [ĕ] [ĭ] [ɔ̆] [ŏ] [ŭ]
חֱ‬	зменшений сеґоль	хатаф-сеґоль	Ізраїльський	ẖataf seggol	חֲטַף סֶגּוֹל	[e̞]	e
			Тиверіадський	ḥăṭep̄ səḡôl	חֲטֶף סְגוֹל	[ɛ̆]	ĕ
חֲ‬	зменшений патах	хатаф-патах	Ізраїльський	ẖataf pataẖ	חֲטַף פַּתַח	[a]	a
			Тиверіадський	ḥăṭep̄ páṯaḥ	חֲטֶף פַּתַח	[ɐ̆]	ă
חֳ‬	зменшений камац	хатаф-камац	Ізраїльський	ẖataf kamats	חֲטַף קָמָץ	[o̞]	o
			Тиверіадський	ḥăṭep̄ qāmeṣ	חֲטֶף קָמָץ	[ɔ̆]	ŏ
בִ‬	хірік	хірик	Ізраїльський	ẖirik	חִירִיק	[i]	i	зазвичай підвищується до хірік-малей в ізраїльському письмі для уникнення неоднозначностей
			Тиверіадський	ḥîreq	חִירֶק	[i] чи [iː]	i or í
בִי‬	хірік-малей	хірік-юд	Ізраїльський	ẖirik male	חִירִיק מָלֵא	[i]	i
			Тиверіадський	ḥîreq mālê	חִירֶק מָלֵא	[iː]	î
בֵ‬	цейре	цере, цейрей	Ізраїльський	tsere	צֵירֵי	[e̞]	e
			Тиверіадський	ṣērê	צֵרי	[eː]	ē
בֵי‬, בֵה‬, בֵא‬	цейре малей	цере-юд, цейрей-юд	Ізраїльський	tsere male	צֵירֵי מָלֵא	[e̞]	e	Частіше ei (IPA [ei̯]).
			Тиверіадський	ṣērê mālê	צֵרֵי מָלֵא	[eː]	ê
בֶ‬	сеґоль	сеґол	Ізраїльський	seggol	סֶגּוֹל	[e̞]	e
			Тиверіадський	səḡôl	סְגוֹל‬	[ɛ] чи [ɛː]	e чи é
בֶי‬, בֶה‬, בֶא‬	сеґоль-малей	сеґоль-юд	Ізраїльський	seggol male	סֶגּוֹל מָלֵא	[e̞]	e	якщо після нього є юд, то частіше це ei (IPA [ei̯])
			Тиверіадський	səḡôl mālê	סְגוֹל מָלֵא	[ɛː]	ệ
בַ‬	патах	патах	Ізраїльський	pataẖ	פַּתַח	[a]	a	патах на літерах ח‬, ע‬, ה‬ у кінці слова означає звучання перед літерою, не після неї. Відповідно, נֹחַ («Ной») вимовляється як /ˈno.ax/. Це виникає тільки в кінці слова, і тільки з патахом та ח‬, ע‬, і הּ‬ (тобто, ה‬ з крапкою посередині (маппік)). Це явище іноді називається патах-ґанув (פַּתַח גָּנוּב) чи «вкрадений» патах (більш формально, «прихований патах»), оскільки звук «краде» уявну епентетичну приголосну, щоб утворити додатковий склад
			Тиверіадський	páṯaḥ	פַּתַח	[ɐ] чи [ɐː]	a чи á
בַה‬, בַא‬	патах-малей	патах-хе	Ізраїльський	pataẖ male	פַּתַח מָלֵא	[a]	a
			Тиверіадський	páṯaḥ mālê	פַּתַח מָלֵא	[ɐː]	ậ
בָ‬	камац-ґадоль	камац	Ізраїльський	kamats gadol	קָמַץ גָּדוֹל	[a]	a
			Тиверіадський	qāmeṣ gāḏôl	קָמֶץ גָּדוֹל	[ɔː]	ā
בָה‬, בָא‬	камац-мале	камац-хе	Ізраїльський	kamats male	קָמַץ מָלֵא	[a]	a
			Тиверіадський	qāmeṣ mālê	קָמֶץ מָלֵא	[ɔː]	â
בָ‬	камац-катан	камац-хатуф	Ізраїльський	kamats katan	קָמַץ קָטָן	[o̞]	o	зазвичай підвищується до холам-мале в ізраїльському письмі, щоб уникнути неоднозначності. І щоб не сплутати з хатаф-камац
			Тиверіадський	qāmeṣ qāṭān	קָמֶץ קָטָן	[ɔ]
בֹ‬	холам	холам	Ізраїльський	ẖolam	חוֹלָם	[o̞]	o	зазвичай підвищується до холам-мале в ізраїльському письмі для уникнення неоднозначності. Холам пишеться над приголосною у лівому куту чи зверху трохи зліва (тобто, після) літери
			Тиверіадський	ḥōlem	חֹלֶם	[oː]	ō
בוֹ‬, בֹה‬, בֹא‬	холам-мале		Ізраїльський	ẖolam male	חוֹלָם מָלֵא	[o̞]	o	Холам пишеться у звичайній позицій відносно головної приголосної (зверху і трохи зліва), що розміщує його прямо над літерою «вав»
			Тиверіадський	ḥōlem mālê	חֹלֶם מָלֵא	[oː]	ô
בֻ‬	кубуц	кубуц (шурук — ашкеназі)	Ізраїльський	kubbuts	קֻבּוּץ	[u]	u	зазвичай підвищується до шурук в ізраїльському письмі для уникнення неоднозначностей
			Тиверіадський	qibbûṣ	קִבּוּץ	[u] чи [uː]	u чи ú
בוּ‬, בוּה‬, בוּא‬	шурук	шурук (мелопум — ашкеназі)	Ізраїльський	shuruk	שׁוּרוּק	[u]	u	шурук пишеться після приголосної, яку він оголошує (до приголосної, після якої вимовляється голосна /u/). Крапка у шурук така ж сама, що й у даґеш, тому шурук і вав зі знаком даґеш неможливо розрізнити (див. нижче)
			Тиверіадський	šûreq	שׁוּרֶק	[uː]	û
בּ‬	даґеш	даґеш	Ізраїльський	dagesh	דָּגֵשׁ	різниться	різниться	не голосна, «даґеш» відноситься до двох окремих граматичних явищ: «даґеш-каль», який вказує на проривний (а не фрикативний) варіант будь-якої з літер ряду «בגדכפת‎» (у давньоєврейській формі івриту ця різниця була алофонічна; в ізраїльському івриті літери ג, ד та ת‎ з «даґеш-каль» чи без нього не відрізняються акустично та фонологічно, тоді як проривні та фрикативні варіанти ב‎, כ та פ‎ є іноді алофонічні, а іноді цілком з відмінними фонемами (наприклад, «אִפֵּר» /iˈper/ «нанесений макіяж» vs. «אִפֵר» /iˈfer/ «зола»). «даґеш-хазак», який вказує на ґемінацію (продовжена вимова) приголосних, але якя, хоча й представлена у більшості випадків, коли транслітерація робиться за стандартами Академії мови іврит, є акустично і фонологічно відсутня у сучасному івриті (зрідка використовується у драматичних чи комічних декламаціяї, у деяких запозичених словах, наприклад, кілька арабських слів ненорммативної лексики; та коли потрібно підкреслити вимову, щоб уникнути неоднозначності). Для більшості літер даґеш пишеться всередині символів, ближче до центру, якщо можливо, але конкретне положення залежить від літери (у деяких літер відсутній відкритий простір по центру, і у тих випадках даґеш пишеться біля літери, як юд. Гортанні приголосні (אהחע‬) та «реш» (ר‬) не приймають даґеш, хоча літера «г» (ה‬) (і рідко — א‬) можуть мати «маппік» (який пишеться так само як «даґеш») у кінці слова, щоб позначити, що літера не означає голосну, а є приголосною. До отриманої форми все ще можна додати діакритичний знак некудот, який позначає голосну.
			Тиверіадський	dāḡēš	דָּגֵשׁ‬
בֿ‬	рафе		Ізраїльський	rafe	רָפֵה	[◌̚] чи Ø	a˺, e˺, i˺, o˺, чи u˺	Більше не використовується в івриті. Все ще використовується у їдиші (особливо за стандартами YIVO), щоб розрізнити різні пари літер. Деякі давні рукописи містять даґеш або рафе біля майже кожної літери. Він також використовується, щоб показати, що літера ה‬ чи א‬ не читається. В особливому випадку тексту Десяти заповідей, який має дві різні традиції речитативного співу, які часто вказуються разом, зустрічаються окремі літери і з даґеш, і з рафе, якщо звучання тверде чи м'яке у різних традиціях.
			Тиверіадський	rɔfa		[◌̆]	ă, ĕ, ĭ, чи ŭ	знак некудот, але не голосна. Використовується як «анти-даґеш», щоб показати, що літера з «בגדכפת‎» є м'яка, а не тверда; чи (іноді) що головна не подвоюється; чи що літера як ה‬ чи א‬ не вимовляється
שׁ‬	шін-дот	шін-дот	Ізраїльський та тиверіадський	šin dot	שִׁי"ן, שִׁי״ן יְמָנִית, «правий шін»	[ʃ]	š/sh	знак некудот, але не голосна (окрім тих випадків, коли друкарський шрифт призводить до поєднання зранку холам попередньої літери і літери шін із шін-дот). Крапка для знаку шін пишеться над правою (першою) лінією літери. Зазвичай передається як «ш»
שׂ‬	сін-дот	сін-дот	Ізраїльський	śin dot	שִׂי"ן, שִׁי״ן שְׂמָאלִית, «лівий шін»	[s]	ś/s	знак некудот, але не голосна (окрім тих випадків, коли друкарський шрифт призводить до поєднання зранку холам попередньої літери і літери сін із сін-дот). Крапка для знаку сін пишеться над лівою (третьою) лінією літери. Зазвичай передається як «с»
			Тиверіадський					певні лінгвістичні докази існують, що це було первинно IPA [ɬ], хоча поезія та акровірші показують, що вимовлялося як /s/ з давніх часів)

Клавіатура

І приголосні, і знаки некудот можна вводити з віртуальних графічних клавіатур, доступних у всесвітній мережі, або методами, інтегрованими в певні операційні системи.

Microsoft Windows

• У Windows 8 або новішій версії, знаки некудот можна ввести за допомогою правого alt (або лівого alt + ctrl) + першої івритської літери у назві знаку, якщо використовується стандартна розкладка клавіатури (Hebrew Standard):

Ніккуд	Правий Alt (=AltGr) + клавіша на івриті:	Пояснення (зазвичай перша івритська літера у назві знаку некудот)
אָ	AltGr + ק для קָמץ (камац)
אַ	AltGr + פ для פַ תח (патах)
בְ	AltGr + ש для שְׁ ווא (шва)
בּ וּ הּ	AltGr + ד для דּ גש (даґеш)
אִ	AltGr + ח для חִ ירִיק (хірік)
אֶ	AltGr + ס для סֶ גול (сеґоль)
אֵ	AltGr + צ для צֵ ירֵי (цере)
אֹ	AltGr + ו для חׂ ו לם (холам)	клавіша «вав» (як голосна «o»), оскільки клавіша «хет» уже використовується для хірік
אֻ	AltGr + \ для קֻבּוּץ (кубуц)	тому що лінія «\» візуально нагадує знак «кубуц»: ֻ
אֲ	AltGr + [ для зменшеного патах פַ תח	клавіша праворуч від פ
אֳ	AltGr + ר для зменшеного камац קָ מץ	клавіша праворуч від ק
אֱ	AltGr + ב для зменшеного сеґоль סֶ גול	клавіша праворуч від ס
שׁ	AltGr + W для шін-дот	клавіша над ש, справа, оскільки крапка розміщена над ש, справа
שׂ	AltGr + Q для сін-дот	клавіша над ש, зліва, оскільки крапка розміщена над ש, зліва
אֿ	AltGr + ] для רפֿה (рафе)

• У Windows 7 або попередніх версіях знаки некудот можна ввести, увімкнувши «Caps Lock», а потім, розташувавши курсор після літери, натиснути «Shift» і одну з клавіш у стовпці Windows нижче.
• Користувачі можуть налаштувати регістр так, щоб дозволити використання клавіші «Alt» з клавішею «плюс» для введення шістнадцяткового значення Unicode.
• Користувачі можуть використовувати «Microsoft Keyboard Layout Creator» для створення спеціальної розкладки клавіатури або можуть завантажити розкладку, створену іншими розробниками.

Linux

У системах GTK+ Linux, знаки некудот можна ввести, утримуючи AltGR і натискаючи ті самі клавіші, що і для Windows нижче. Або натиснувши ctrl+shift+u, а потім відповідний 4-значний Юнікод.

Macintosh

Використовуючи івритську розкладку клавіатури в Mac OS X, можна ввести знаки некудот, натиснувши клавішу «Option» разом із цифрою у верхньому рядку клавіатури. Інші комбінації, такі як «софіт» і «хатаф», також можна ввести, натиснувши клавішу «Shift» і цифру, або одночасно натиснувши клавішу «Shift», клавішу «Option» і цифру.

Ввід знаків некудот Ввід (Windows) Клавіша (Windows) Ввід (Mac OS X) Unicode Тип Результат ~ 0 05B0 Шва 1 1 3 05B1 Зменшений сеґоль [1] 2 1 05B2 Зменшений патах [1] 3 2 05B3 Зменшений камац [1] 4 4 05B4 Хірік [1] 5 5 05B5 Цере [1] 6 9 05B6 Сеґоль [1] 7 6 05B7 Патах [] 8 7 05B8 Камац 1 9 А 05C2 Сін-дот (ліворуч) 2 0 М 05C1 Шін-дот (праворуч) 2  – = 05B9 Холам 1 = 3 , 05BC Даґеш або маппік 1 У 05BC Шурук 4 \ 8 05BB Кубуц 1

• ¹ літера ס‬ («самех») представляє будь-яку приголосну івриту.
• ² Для сін-дот та шін-дот використовується літера ש‬ («сін/шін»).
• ³ «Даґеш», «маппік» і «шурук» мають різне використання, але однакове графічне представлення, а отже, вводяться однаково.
• ⁴ Для відображення «шурук» використовується літера ו‬ («вав»), оскільки «шурук» може використовуватися тільки з цією літерою.
• Рафе можна ввести, вставивши відповідний символ Unicode, прямо або за допомогою налаштованої розкладки клавіатури.

SIL International розробила інший стандарт, який базується на Tiro, але додає знаки некудот поруч із «домашнім рядом». Linux поставляється зі стандартом «Ізраїль — Біблійний іврит (Тіро)» за замовчуванням. За допомогою цього знаки некудот можна вводити не натискаючи клавішу Caps Lock.

Див. також

• Арабський еквівалент — харакат
• Діакритики в гебрайському письмі
• Q're perpetuum
• Орфографія івриту
• Тиверіадський іврит
• Клавіатура для івриту

Бібліографія

• Gonen, Einat; Dan, Barak (2006). Gadish, Ronit (ред.). Leshonenu La′am. Academy Decisions: Grammar. Ha-ʻIvrit (івр.). Jerusalem: The Academy of the Hebrew Language. ISSN 0024-1091.
• Gesenius' Hebrew Grammar, особливо §7, §8, §9
• Netzer, Nisan (1976). Haniqqud halakha lema′ase (івр.). Israel: Massada.

Посилання

• Діакритичні знаки голосних