Війна — складне суспільно-політичне явище, пов'язане з розв'язанням протиріч між державами, народами, національними і соціальними групами з переходом до застосування засобів збройної боротьби, що відбувається у формі бойових дій між їх збройними силами. Це специфічна форма вияву соціальних відносин, у якій домінує збройна боротьба як продовження політики, що підпорядковує своїм цілям усі сфери суспільного життя.
За визначенням К.фон Клаузевіца, «Війна є продовження політики іншими засобами»:::::::::::::::: Докладніше
Лінійні кораблі типу «Нельсон» — тип лінкорівКоролівського військово-морського флоту Великої Британії часів Другої світової війни. Всього для британського флоту побудовано 2 кораблі цього типу і вони були названі на честь знаменитих адміралів минулого — «Нельсон» та «Родні».
«Нельсони» стали першими «вашингтонськими лінкорами». Відповідно до Вашингтонської морської угоди Велика Британія отримала право побудувати два лінкори з гарматами калібром до 406-мм і стандартною водотоннажністю до 35 560 т.
Лінкори отримали максимально можливе озброєння, яке дозволяла угода — дев'ять нових 406-мм гармат. Для гармат була обрана непритаманна британському флоту концепція «легкий снаряд — висока початкова швидкість». Кораблі проєктувалися з урахуванням досвіду Першої світової війни. Їхнє бронювання було виконане за схемою «усе або нічого». Нові лінкори отримали добре захищену цитадель, але за її межами бронювання було зведене до мінімуму.
Попри низку недоліків та невелику максимальну швидкість, «Нельсон» і «Родні» вважалися найсильнішими британськими лінкорами періоду Другої світової війни, за сукупністю характеристик перевершуючи пізніші лінкори типу «Кінг Джордж V». У роки війни обидва лінкори брали активну участь у бойових операціях. А «Родні» зіграв вирішальну роль у потопленні німецького лінкора «Бісмарк», який до цього пустив на дно у Данській протоці гордість Королівського флоту — лінійний крейсер «Hood».
Розвиток авіації поставив під питання існування великих артилерійських кораблів. У зв'язку з цим та з огляду на сильну зношеність кораблів, «Нельсон» і «Родні» після закінчення війни були виведені в резерв та списані.::::::::::::::::Докладніше
Облога форту Тікондерога — битва між британськими й американськими військами, частина війни за незалежність США. Тривала з 2 по 6липня 1777 року й стала першою битвою Саратозької кампанії.
Форт Тікондерога був уперше взятий американською армією 10 травня1775 року, а гармати форту американці переправили до Бостона, в якому були оточені[en] британські війська. В результаті це призвело до капітуляції міста і залишення його військами Сполученого Королівства. Взяття Тікондероги відкривало американській армії шлях на північ, в Канаду, і генералу Скайлеру було доручено підготувати вторгнення.
1 липня 1777 року армія британського генерала Джона Бергойна підійшла до форту з двох боків — із заходу та сходу, виявила неукріплену височину і підняла на неї гармати. Командир гарнізону, Артур Сент-Клер, усвідомивши, що не зможе витримати штурм, вирішив евакуювати форт у ніч на 6 липня. Через поспішну евакуацію у форті було кинуто багато зброї та боєприпасів, і навіть артилерію не встигли привести в непридатність. Британські війська чекали довгої та кровопролитної облоги, проте в результаті вранці 6 липня вони зайняли форт без жодного пострілу.
Здача Тікондероги викликала хвилю обурення в американській громадськості та у військових колах, адже була поширена думка, що форт важливий і неприступний. Генерал Сент-Клер і командир Північного департаменту генерал Філіп Скайлер були широко розкритиковані Конгресом. Обох зрештою амністували у військових судах, але їхня кар'єра постраждала. Скайлер був усунений Конгресом від командування ще до початку судового процесу, а Сент-Клер до кінця війни командував, хіба що, польовими підрозділами.::::::::::::::::Докладніше
Павсаній, син Клеомброта (грец.Παυσανίας; ? — 467 до н. е.) — спартанський полководець епохи греко-перських війн. Після смерті царя Леоніда І в Фермопільській битві став регентом його сина Плістарха. На чолі об'єднаної грецької армії одержав перемогу над перським військомпри Платеях. Повний розгром персів став, за словами німецького історика Ернста Курциуса, днем порятунку Еллади.
Після битви при Платеях на чолі всегрецької армії завоював Візантій. Незважаючи на військові успіхи та взяття важливого стратегічного об'єкта, через свою грубість і негідну поведінку втратив підтримку простих греків. Вони напали на корабель Павсанія та порадили йому забиратися геть і дякувати долі, яка була прихильною до нього при Платеях, бо тільки пам'ять про цю перемогу заважає грекам поквитатися з ним.
Згодом Павсаній зрадив розпочату спільну справу та розпочав перемовини з персами, дбаючи лише про свої інтереси. Він був відкликаний в Спарту, де й відкрилася зрада. Зрозумівши, що його викрили, Павсалій сховався в найближчому храмі Афіни Меднодомної. За давньогрецькими віруваннями, арешт і вбивство людини, яка шукала прихисток біля вівтаря богів, вважалося великим святотатством. За Корнелієм Непотом і Діодором Сицилійським тоді ще була живою мати спартанського регента. Дізнавшись в чому звинувачують її сина літня жінка першою прийшла до дверей храму і поклала на порозі камінь, щоб замурувати вхід. Двері замурували, не залишивши Павсанію надії на порятунок. Через декілька днів його напівмертвого винесли зі святилища. Незабаром Павсаній помер.::::::Докладніше
Українська повстанська армія (УПА́) — військово-політичне формування, яке діяло в Україні протягом 1942—1960 років (хоча були й випадки бойового спротиву окремих бійців УПА і пізніше, озброєне крило ОУНР.
Перші загони УПА Поліська Січ були сформовані Тарасом Бульбою-Боровцем 28 червня 1941 року. Члени ОУН якийсь час не підтримували збройну боротьбу з німцями, називаючи партизан агентами Сталіна і Сікорського. Вони розпочали активну діяльність лише з весни 1943 року на територіях, які входили до складу: Райхскомісаріату Україна (Генеральна округа Волинь-Поділля) — з кінця березня 1943 року, Генерал-губернаторства (Галичина — з кінця 1943 року, Холмщина — з осені 1943 року) та румунської Трансністрії (Північна Буковина) — з літа 1944 року. Окремі загони також діяли і на території східної України, на Донбасі та навіть на Кубані.
Згідно з позицією ОУН (б) офіційною датою створення УПА вважається 14 жовтня 1942 року, хоча деякі історики вважають цю дату умовно пропагандистською та переносять період заснування приблизно на пів року вперед. У травні 1943 року загони ОУН(б) почали офіційно іменуватися «Українською повстанською армією». Ряди УПА поповнювалася за рахунок добровольців з числа ідейних націоналістів, перебіжчиків із допоміжної поліції, дезертирів з Червоної армії.
Своїм головним завданням УПА декларувала підготовку потужного повстання, яке мало розпочатися в сприятливий для того часу момент, коли СРСР і Німеччина виснажать один одного в кровопролитній війні, а потім створення самостійної єдиної української держави, яка мала включати в себе всі етнічні українські землі. Крім українців, яких була переважна більшість, в складі УПА воювали євреї, росіяни та бійці інших національностей.
З самого початку свого існування УПА воювала на три фронти: з військами Третього Рейху та його союзниками, польським Рухом опору (Армією Крайовою, Армією Людовою) та радянськими партизанами. З поверненням радянського режиму на західноукраїнські землі, УПА ще кілька років змогла чинити активний спротив каральним загонам НКВС. УПА діяла до 1954 року, коли активні її дії припинилися. Окремі осередки спротиву продовжувались впродовж 1950-х — 1960-х років. З травня по листопад 1943 року Головним Командиром УПА був Дмитро Клячківський, з 1944 по 1950 рік — генерал Роман Шухевич, з 1950 по 1954 рік — Василь Кук.
Ставлення до УПА в українському суспільстві протягом років після відновлення незалежності 1991 року коливається між позитивним («борці за незалежність») і протилежним («німецькі колаборанти»): сама оцінка часто спирається на пропагандистські штампи обох сторін. З 2015 року вояки УПА мають встановлений Верховною Радою статус борців за незалежність України у XX столітті.:::::::::Докладніше
Пам'ятна медаль Італо-австрійської війни 1915—1918
Пам'ятна медаль Італо-австрійської війни 1915—1918 (італ.Medaglia commemorativa della guerra italo-austriaca 1915-1918) — державна нагорода Королівства Італії.
Медаль заснована королівським указом Віктора Еммануїла III № 1 241 від 29 липня 1920 року для нагородження солдатів італійських збройних сил і флоту, які брали участь у військових діях проти Австро-Угорщини, а також в Додеканесі, Албанії, Сирії та Палестині проти Османської імперії. Дизайн медалі розробив гравер Сільвіо Каневарі. Медаль відзначає не тільки перемогу в Першій світовій війні, а й завершення об'єднання Італії і 70-ту річницю початку революційних дій 1848 роки за незалежність держави.
Раніше 21 травня 1916 року в Італії був заснований спеціальний знак (планка з натягнутою стрічкою), який вручався службовцям італійської армії і флоту за 1 рік активної служби. Стрічка на планці складалася з кольорів італійського прапора (чергуються зелені, білі та червоні смуги), що повторюється шість разів. Кожен додатковий рік служби відзначався на планці срібною зірочкою.
Королівським указом № 150 від 17 січня 1918 року було засновано знак для екіпажів торгових суден. Хоча ці моряки і не брали участь безпосередньо в бою, але також часто піддавалися ризику в результаті військових операцій. Цей знак представляв стрічку з шовку з одинадцятьма вертикальними смугами рівної ширини синього і білого кольорів. Королівським указом № 1 786 від 15 липня 1923 року, знак був перетворений на медаль «За заслуги для екіпажів торгового флоту», абсолютно ідентичну з пам'ятною медаллю, але на стрічці знаку для екіпажів торгових суден.
За офіційними даними, медаллю нагороджені понад 1 800 000 осіб.:::::::::Докладніше
Швейцарія не перебувала в стані війни з 1515-го року
Під час німецького вторгнення в Польщу, Візну обороняли всього 720 поляків, стримуючи натиск німецького армійського корпусу, що складався більш ніж з 42 тисяч солдатів, 350 танків і 650 гармат. Їм вдалося зупинити наступ на три дні. Оборону очолював Владислав Рагінс, котрий дав клятву втримати позиції, але коли німці прорвали оборону, він покінчив життя самогубством. Німці поставили йому ультиматум, що якщо він не поступиться територію, то вони повбивають усіх полонених офіцерів та солдат. Ця битва ввійшла в історію, як «Польське Фермопіли», оскільки тоді вижило лише 80 військових.
Бразилія довго утримувалась від воєнних дій, внаслідок чого у країні сформувалося прислів‘я «скоріше змія почне палити, аніж бразильський корпус потрапить на війну». І коли у 1944 році бразильці нарешті розпочали бойові дії, символом їхніх вояків стала кобра із люлькою у роті.
На початку Другої світової війни класичний спосіб будування суден забирав багато часу: приблизно 3—6 місяців від закладки до спуску на воду. Транспортні судна класу «Ліберті» будувалися за єдиним проектом потоковим способом. Рекорд швидкості виготовлення одного судна становив 111 годин.
Залежно від обладнання навіть капітально відремонтованіF-16 коштують $30−40 млн «за штуку». Такі різновиди, як EF-2000, Rafale або JAS 39 Gripen, коштують від 70 до 100 млн. € за кожен літак. Одна година їхнього нальоту коштує близько 40 000−70 000 євро/доларів США
1886 — Чжу Де (1886–1976) — китайський військовий, державний і політичний діяч, лідер китайської революції 1930—1940-их років. Маршал Китаю. Один з найближчих соратників Мао Цзедуна
1896 — Жуков Георгій Костянтинович — радянський полководець, політичний і державний діяч, Маршал Радянського Союзу (1943), чотириразовий Герой Радянського Союзу (1939, 1944, 1945, 1956), кавалер двох орденів «Перемога» (1944, 1945). Начальник Генерального штабу (1941), перший заступник міністра оборони Радянського Союзу, Міністр оборони СРСР (1955—1957). Учасник Першої світової війни, Громадянської війни в Росії, боїв на Халхин-Голі та Другої світової війни. 1957 виключений з складу ЦК КПРС, знятий з усіх постів в армії та в 1958 р. був відправлений у відставку.
Список Героїв України — список осіб, яким присвоєно звання Герой України, у хронологічному порядку. Станом на 17 вересня2024 року оприлюднені укази щодо присвоєння звання 960 особам, в тому числі 3 особи позбавлені звання. Кілька указів 2022—2024 років про присвоєння звання не публікувалися, але з офіційних джерел відома інформація про присвоєння звання щонайменше 22 особам.::::::::Докладніше
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народу
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові
Ви можете написати власні статті. Для цього наберіть слово або термін, про який ви бажаєте створити статтю, у панелі «Пошук», що знаходиться згори зліва, і натисніть кнопку «Перейти». Якщо статті за вказаним словом або терміном Ви не знайшли, можете створити її використовуючи панель «Створити статтю» розміщену нижче.
Військовий портал 
