Вікіпедія

СГ-43

7,62-мм кулемет Горюнова (СГ-43, Індекс ГАУ — 56-П-428) — радянський станковий кулемет[3].

СГ-43
Варіант СГМ
Варіант СГМ
Типстанковий кулемет
ПоходженняСРСР
Історія використання
На озброєнні1943-1968
Операторидив. «Оператори»
ВійниРадянсько-німецька війна
Громадянська війна в Китаї
Корейська війна
В'єтнамська війна
Історія виробництва
РозробникП.М. Горюнов
Розроблено1940—1943
Виготовлення1943—1961[1]
Виготовлена
кількість		приблизно 80 тис.
Варіантидив. «Варіанти»
Характеристики
Вага13,5 кг (тіло кулемета)
36,9 кг (на колісному станку)
27,7 кг (на тринозі)[2]
Довжина1,14 м (тіло кулемета)
1,55 м (на колісному станку)
1,26 м (на тринозі)[2]
Довжина ствола665 мм (нарізна частина)[2]
Обслуга2
Снаряд7,62×54 мм R
Вага снаряду9,6—13,6 г
Калібр7,62 мм
Діявідведення порохових газів, перекос затвора
Темп вогню600—700[2]
Дульна швидкість800 м/с (важка куля зразку 1930 року)
855 м/с (легка зразку 1908 року)
Дальність вогню
Ефективна1000 м (ефективна)
Максимальна2000 м (2300 м для важкої кулі)[2]
Система живленнястрічка 200 або 250 набоїв[2]
Прицілрамковий з можливістю введення бічних поправок
СГ-43 у Вікісховищі
СГ-43 (СГМБ) на БТР-152, 1968 рік.
СГ-43 (СГМБ) на БРДМ
Китайський варіант — Type 53
Єгипетські морські піхотинці

Історія

ред.

У травні 1942 року відповідно до розпорядження наркому озброєння СРСР Д. Ф. Устинова було оголошено конкурс на розробку нової конструкції станкового кулемета для РККА (на заміну кулемета Максима зразку 1910/30 р.[3]. Запропонований на конкурс дослідний кулемет, розроблений на Ковровському механічному заводі зброярем П. М. Горюновим за участю М. М. Горюнова і В. Е. Воронкова, був більш технологічним у виробництві за рахунок введення в конструкцію штампованих деталей, однак в кінці 1942 року під час випробувань було виявлено необхідність зробити більш масивний ствол. Після того, як в конструкцію кулемета внесли необхідні зміни, зброю знову направили на випробування[4]. У травні 1943 року були підведені підсумки польових випробувань, на яких переміг кулемет Горюнова[3].

15 травня 1943 під найменуванням СГ-43 станковий кулемет був прийнятий на озброєння РСЧА[5].Надходити у війська СГ-43 почав в червні 1943 року[6].

У 1944 році конструктори Г. Гаранін і В. Селезньов розробили для СГ-43 спрощений колісний станок, який характеризувався набагато більш високими показниками при експлуатації в ускладнених умовах[3].

У 1945 році вдосконалили сам кулемет. Для поліпшення тепловіддачі ствол замість гладкої зовнішньої поверхні отримав поперечні ребра, рукоять перезарядження для зручності стрільби з положення лежачи і сидячи перенесли з-під рукояток управління вогнем на праву сторону ствольної коробки, ввели регульований замикач ствола, який дозволив практично безперешкодно здійснювати заміну нагрітого ствола[3].

В цілому, до кінця Німецько-радянської війни було виготовлено і передано в діючу армію понад 80 тис. СГ-43[3].

Незабаром після закінчення Другої світової війни кулемет ще раз зазнав модернізації[3].

Переозброєння частин Радянської Армії кулеметом Горюнова було завершено наприкінці 1940-х — початку 1950-х років[7].

Автоматика або частини конструкції СГ-43 згодом були використані при створенні єдиних кулеметів Тип 67, KGK і SS-77.[8][9][10] Єдиний кулемет конструкції Силіна і Перерушева на основі СГМ брав участь в 1956 році в конкурсі на єдиний кулемет і програв кулемету Калашникова.[11]

Характеристики

ред.

Дальність прямого пострілу:

  • по грудній фігурі — 420 м;
  • по фігурі, яка біжить — 640 м.

Куля зберігає свою убивчу дію на всій дальності польоту (до 3800 м). Дулова енергія кулі зі сталевим сердечником — 3511 Дж, кулі зразка 1930 року — 3776 Дж. Бойова швидкострільність становить 250—300 пострілів за хвилину. Охолодження ствола — повітряне. Ведення інтенсивної стрільби чергами можливо до 500 пострілів, після чого необхідно замінити або охолодити ствол.

Вимоги нормального бою одиночними для кулемета Горюнова:[2]

  • всі чотири пробоїни у колі діаметром 15 см;
  • середня точка попадання відхиляється від контрольної точки не більше ніж на 5 см в будь-якому напрямку.

Вимоги нормального бою чергами для кулемета Горюнова:[2]

  • не менше восьми пробоїн з десяти у колі діаметром 20 см;
  • середня точка попадання відхиляється від контрольної точки не більше ніж на 5 см в будь-якому напрямку.

Перевірка бою здійснюється стрільбою по перевірочній мішені (відрізаною по четвертій горизонтальної лінії) або чорному прямокутнику заввишки 30 см і шириною 20 см, укріпленому на білому щиті висотою 1 м і шириною 1 м. Дальність стрільби — 100 м, патрони — зі звичайною кулею (зі сталевим сердечником або легкою зразка 1908 року), приціл — 3 (за шкалою «Л»).

Показники сумарного розсіювання куль зі сталевим сердечником при стрільбі чергами з приведених до нормального бою СГ-43 і СГМ:[2]

Дальність стрільби, м Серединні відхилення по висоті, см Серединні відхилення по ширині, см Енергія кулі, Дж
100 6 5 2903
200 12 10 2383
300 18 15 1942
400 23 20 1559
500 29 25 1245
600 35 29 990
700 41 34 785
800 47 39 628
900 54 44 520
1000 62 49 451
1100 70 54 402
1200 80 59 363
1300 90 64 333
1400 102 69 304
1500 115 75 275
1600 130 82 -
1700 149 88 -
1800 179 94 -
1900 202 102 -
2000 234 109 -

Показники сумарного розсіювання куль зі сталевим сердечником при стрільбі чергами з приведених до нормального бою СГМБ і СГМТ:[2]

Дальність стрільби, м Серединні відхилення по висоті, см Серединні відхилення по ширині, см
100 4 4
200 9 9
300 14 13
400 19 17
500 23 21
600 28 26
700 33 31
800 38 35
900 44 39
1000 50 43
1100 57 47
1200 65 52
1300 75 57
1400 87 62
1500 101 67
1600 117 73
1700 136 80
1800 160 86
1900 190 93
2000 225 100

Вага

ред.

Вага кг. 13,5 (тіло кулемета) 36,9 (на колісному станку) 27,7 (на тринозі) 8,75 (коробка зі спорядженою стрічкою на 200 патронів з кулями зразка 1930 року) 10,25 (коробка зі спорядженою стрічкою на 250 патронів з кулями зразка 1930 року) 8 (коробка зі спорядженою стрічкою на 200 патронів з кулями зі сталевим сердечником) 9,5 (коробка зі спорядженою стрічкою на 250 патронів з кулями зі сталевим сердечником) 8,25 (коробка зі спорядженою стрічкою на 200 патронів з кулями зразка 1908 року) 9,75 (коробка зі спорядженою стрічкою на 250 патронів з кулями зразка 1908 року) 0,6 (зенітний ракурсний приціл)[2]

Варіанти

ред.
  • СГ-43 — перші випущені зразки були встановлені на колісний станок Соколова, однак серійні СГ-43 встановлювали на колісний станок конструкції В. А. Дегтярьова[4]
  • СГМ — станковий модернізований, встановлюється на колісний станок конструкції В. А. Дегтярьова або триногу конструкції Сидоренко — Малиновського[4].
  • СГМБ — бронетранспортерний, встановлюється на передньому, бічному або задньому кронштейні бронетранспортера.
  • СГМТ — танковий, встановлюється всередині башти танка на кронштейні люльки гармати, має електроспуск.

Будова

ред.
 
СГМ на колісному станку з зенітним ракурсним прицілом

Тіло кулемета Горюнова складається з наступних основних елементів:

  • ствол,
  • ствольна коробка з прицілом,
  • замикач ствола,
  • приймач,
  • затворна рама з поршнем,
  • затвор,
  • рукоятка перезарядження,
  • спусковий механізм,
  • потиличник,
  • зворотно-бойова пружина.

Приладдя кулемета Горюнова складається з: шомпола, комбінованого ключа, маслянки, вибивача, добувача, колінчастого стрижня з йоржиком, ключа замикача ствола і молотка.

Кулемет СГМТ забезпечений електроспуском в спеціальному корпусі на потиличнику.

Приціл

ред.
 
СГМ на святкуванні 70-річчя перемоги у Сталінградській битві в ЦНДІТОЧМАШ

Прицільне пристосування кулемета Горюнова складається з мушки і прицілу, який в свою чергу складається з основи прицілу, прицільної рамки з пружиною і хомутика з цілком. На стінках прицільної рамки нанесені поділки з цифрами: для легкої кулі зразка 1908, кулі зі сталевим сердечником і спеціальних куль — на правій стороні (буква «Л» і цифри від 0 до 20, що позначають дальність в сотнях метрів), для важкої кулі зразка 1930 року — на лівій стороні (буква «Т» і цифри від 0 до 23). На цілику нанесена риска, а на задній стороні хомутика нанесені поділки для бічних поправок (по п'ять поділок вліво і вправо від основної риски) для установки цілика. Кожне ділення цілика дорівнює одній тисячній дальності.

Для стрільби по повітряним цілях на кулемет встановлюється зенітний ракурсний приціл, розрахований на ведення вогню по повітряним цілях, які рухаються зі швидкістю не більше 600 км/год на дальностях до 1000 м. Даний приціл складається з основи прицілу, переднього і заднього візирів. Передній візир складається з концентричних кілець (з радіусами 20, 40, 60 і 80 мм) для вибору упередження, центрального кільця для вивірки прицілу і стійки переднього візира. Задній візир складається з кульки, стопорного гвинта (для вивірки прицілу) і стійки заднього візира.

Принцип дії автоматики

ред.
 

Робота автоматики СГ-43 заснована на використанні енергії порохових газів, які відводяться з каналу ствола. Замикання каналу ствола здійснюється перекосом затвора вправо.

При пострілі частина порохових газів, які виштовхують кулю, направляється через отвір в стінці ствола в газову комору і тисне на поршень, від чого рама затвора починає відходити назад. Затвор залишається на місці до вильоту кулі з каналу ствола, закриваючи його і не допускаючи прориву газів в ствольну коробку.

Після вильоту кулі рухливі частини продовжують відходити назад, стискаючи тим самим зворотно-бойову пружину. Затвор відкриває канал ствола і витягує гільзу з патронника. Рушій витягує черговий патрон із стрічки і подає його в поздовжнє вікно ствольної коробки. Гільза викидається зі ствольної коробки, повзун подає патрон в приймальне вікно приймача.

Якщо спусковий гачок залишається натиснутим, то затворна рама з затвором під впливом зворотно-бойової пружини спрямовується вперед, не зупиняючись в задньому положенні. Затвор виштовхує патрон з поздовжнього вікна ствольної коробки і досилає його в патронник. Коли рухливі частини займають крайнє положення, затвор закриває канал ствола. Бойок розбиває капсуль патрона, відбувається постріл, і робота автоматики повторюється.

Оператори

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ М.Р. Попенкер. описание СГ-43 на сайте «Современное стрелковое оружие» [Архівовано 3 травня 2007 у Wayback Machine.]
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м Наставление по стрелковому делу. 7,62-мм пулемёт Горюнова (СГМ, СГМБ, СГМТ). 1968 год
  3. ↑ а б в г д е ж Сергей Монетчиков. Русские оружейники: Достойный наследник «Максима» [Архівовано 23 вересня 2015 у Wayback Machine.] // журнал «Братишка», ноябрь 2002
  4. ↑ а б в Пулемёт Горюнова // «Техника и вооружение», № 4, 1983. стр.42
  5. ↑ Вавилон — «Гражданская война в Северной Америке» / [под общ. ред. Н. В. Огаркова]. — М. : Военное изд-во М-ва обороны СССР, 1979. — С. 617. — (Советская военная энциклопедия : [в 8 т.] ; 1976—1980, т. 2).
  6. ↑ Д. Ф. Устинов. Во имя Победы. М., Воениздат, 1988. стр.226
  7. ↑ В пламени и славе. Очерки истории Краснознамённого Сибирского военного округа. / редколл., предс. А. Ф. Мищенко. Новосибирск, Западно-Сибирское кн. изд-во, 1969. стр.343
  8. ↑ Современное стрелковое оружие мира — Vector SS-77 и Mini-SS. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 23 березня 2016.
  9. ↑ Современное стрелковое оружие мира — Тип 67 7.62мм. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 23 березня 2016.
  10. ↑ Современное стрелковое оружие мира — Единый пулемет KGK (Венгрия). Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 23 березня 2016.
  11. ↑ Пулеметы России. Шквальный огонь c.93: 283 7,62-мм единый. Архів оригіналу за 14 березня 2016. Процитовано 23 березня 2016.
  12. ↑ Роман Симак. В армиях СНГ // «Красная звезда» от 13 декабря 2005

Література

ред.
  • Горюнов Пётр Максимович[недоступне посилання з липня 2019] // Вавилон — «Гражданская война в Северной Америке» / [под общ. ред. Н. В. Огаркова]. — М. : Военное изд-во М-ва обороны СССР, 1979. — (Советская военная энциклопедия : [в 8 т.] ; 1976—1980, т. 2).
  • Станковый пулемёт обр. 1943 г. системы Горюнова // С. Л. Федосеев. Пулемёты России. Шквальный огонь. М., Яуза — ЭКСМО, 2009. стр.389-395
  • Станковый пулемёт системы Горюнова модернизированный // С. Л. Федосеев. Пулемёты России. Шквальный огонь. М., Яуза — ЭКСМО, 2009. стр.396-402
  • Федосеев С. Станковый пулемёт Горюнова: к 60-летию принятия на вооружение // Техника и вооружение вчера, сегодня, завтра : журнал. — 2003. — № 09 (сентябрь). — С. 20-23.
  • полковник С. Прохоров. Подготовка наводчиков пулемётов (из опыта) // «Военный вестник», № 2, 1966. стр.112-116

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=СГ-43&oldid=40372428
  NODES
mac 2