Вікіпедія

Сандра Міло

італійська акторка, телеведуча
Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Сандра Міло (італ. Sandra Milo; 11 березня, 1933, Туніс — 29 січня 2024, Рим) — італійська акторка та телеведуча.

Сандра Міло
італ. Sandra Milo
Ім'я при народженніСалватріс Олена Ліліана Греко
Народилася11 березня 1933(1933-03-11)[3][4]
Туніс, Франція[2]
Померла29 січня 2024(2024-01-29)[5] (90 років)
Рим, Італія[6][2]
Громадянство Італія[2]
 Франція
Діяльністьтелеведуча, акторка театру, кіноакторка, акторка, радіоведуча, письменниця
Роки діяльностіз 1955 року
ДітиDebora Ergasd[7]
IMDbnm0590452
CMNS: Сандра Міло у Вікісховищі

Її за життя називали музою Федеріко Фелліні. Міло була партнеркою Марчелло Мастроянні у фільмі Фелліні «Вісім з половиною» (1963), вона також зіграла у картині режисера «Джульєтта і духи» (1965). Співпрацювала Міло і з Роберто Росселліні, з'явившись у його картинах «Генерал Делла Ровере» (1959) та «Ваніна Ваніні» (1961).

У 2020 та 2021 роках Міло отримала два «Золоті глобуси» за внесок у кінематограф та національну італійську кінопремію «Давид ді Донателло».

Біографія

ред.

Справжнє ім'я та прізвище — Салватріс Олена Ліліана Греко. Дебют Сандри Міло — головна роль Габріелли в комедії «Холостяк/Бакалавр» (1955, реж. Антоніо П'єтранджелі). Звернула на себе увагу в драмі Роберто Росселліні «Генерал Делла Ровере» (повія, 1959) і в комедії Антоніо П'єтранджелі «Адуа та її подруги» (Лоліта, 1960). Виконала головну роль в екранізації повісті Стендаля «Ваніна Ваніні» (1961, реж. Роберто Росселліні). Досягнення Сандри Міло в кінематографі — ролі фатальних, іронічних, розкутих і сексуальних жінок в кіношедеврах Федеріко Фелліні «Вісім з половиною» (Клара, 1963, Премія «Срібна стрічка», 1964) і «Джульєтта і ду́хи» (Сюзі/Ірис/Фанні, 1965, Премія «Срібна стрічка», 1966), а також Івонна у фільмі Луїджі Дзампи «Літнє безумство» (1963), Джуліана Марлетт в комедії Діно Різі «Зонт» (1966).

У 1968 році Сандра Міло йде з кіно, повністю присвятивши себе сім'ї й вихованню дітей. Сандра Міло остаточно повернулася на великий екран і на ТБ в 1979 році. Серед найкращих ролей цього періоду: Маріанна в романтичній мелодрамі «Попелюшка 80» (1984, реж. Роберто Маленотті), Арабелла у фільмі Пупі Аваті «Серце не з тобою» (2003). У 2007 році з успіхом виступила на театральній сцені в спектаклі «8 жінок». Сандра Міло від природи володіє високим фальцетом — це було яскравою відмінною рисою її кінообразу сексуальної блондинки-спокусниці. У 90-ті роки активно працювала на телебаченні, в дитячих шоу-програмах, розважальних проєктах, записала кілька дисків з піснями.

Міло знімалося майже до самої смерті. Однією з останніх її робіт був епізод у серіалі «Жиголо випадково» (2023).

Сандра Міло померла 29 січня 2024 року в себе вдома у Римі в 90-річному віці[8].

Фільмографія

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б в г Catalog of the German National Library
  3. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #119217694 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  4. ↑ Discogs — 2000.
  5. ↑ Sandra Milo, morta a 90 anni l'attrice musa di Fellini — La Repubblica.
  6. ↑ Sandra Milo, morta a 90 anni l'attrice musa di Fellini — 2024.
  7. ↑ https://www.corriere.it/spettacoli/24_gennaio_29/figli-sandra-milo-debora-ergas-ciro-azzurra-de-lollis-8bdf687c-be97-11ee-8159-e88a7ef5abf7.shtml
  8. ↑ Sandra Milo, morta a 90 anni l'attrice musa di Fellini. La Repubblica. 29 січня 2024. Архів оригіналу за 23 липня 2024. Процитовано 7 вересня 2024. (італ.)

Посилання

ред.


  Це незавершена стаття про італійського актора або акторку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Сандра_Міло
  NODES
iOS 2
os 7