Ту-154
Ту-154 (за кодифікацією НАТО: Careless — «Безтурботний») — масовий радянський тридвигунний пасажирський реактивний авіалайнер середньої дальності, розроблений в СРСР конструкторським бюро Туполєва в 1960-ті роки для заміщення Ту-104.
| Ту-154 | |
|---|---|
 | |
| Тип | пасажирський літак |
| Розробник | КБ Туполев |
| Виробник | КБ Туполєва |
| Головний конструктор | Олександр Шенгардт |
| Перший політ | 3 жовтня 1968 |
| Початок експлуатації | 1972 |
| Статус | експлуатується |
| Основні експлуатанти | «UTair» «Кавминводыавиа» «Уральские авиалинии» |
| Роки виробництва | 1968—2013[1] |
| Виготовлено | 1026 |
| Варіанти | Ту-155 |
 Ту-154 у Вікісховищі | |
Ту-154 вважався одним з символів радянської цивільної авіації. Він вміщує до 180 пасажирів (залежно від модифікації салону); максимальна швидкість дорівнює 975 км/год — один з найвищих показників для цивільних літаків цього класу. Це перший у світі триджет великого класу, а також найчисленніший триджет великого класу (всього збудовано 1026 літаків; тоді як сумарне число літаків L-1101, DC-10 і DC-11 становить значно меншу кількість).
Загальна інформація
ред.Перший політ Ту-154 було здійснено 3 жовтня 1968 року. Літак виготовлявся серійно з 1970 по 1998 роки на Куйбишевському авіаційному заводі, переживши кілька модернізацій. Темп випуску досягав п'яти одиниць на місяць (з 1976 по 1981 роки вироблялося в середньому понад 1 літак на тиждень, у 1980 - максимально 77 літаків за рік).
З 1998 до 2013 року велося дрібносерійне виробництво літаків Ту-154М на самарському заводі «Авіакор». У лютому 2013 року, після випуску борту № 998, "Авіакор" повідомив про закінчення виробництва літака даного типу.
Наймасовіший радянський реактивний пасажирський літак, який до кінця 2000-х років залишався одним із основних літаків на маршрутах середньої дальності.
Ту-154 — один із найшвидших у світі серійних пасажирських лайнерів із крейсерською швидкістю понад 900 км/год.
Найкоротший безпосадковий маршрут, на якому експлуатувався Ту-154 — Ташкент — Наманган (189 кілометрів), а найдовший — Москва — Нерюнгрі (Якутія) (5040 кілометрів).
Історія створення
ред.Попередня розробка радянського середньомагістрального літака нового покоління, що призначався для заміни Ту-104, Ан-10 та Іл-18, почалася в ОКБ Туполєва в 1963 під керівництвом головного конструктора Дмитра Сергійовича Маркова, заступника Андрія Миколайовича Туполєва. Потім головним конструктором став Сергій Михайлович Єгер, а з 1975 - Олександр Сергійович Шенгардт. У конкурсі також взяв участь проєкт ОКБ Іллюшина Іл-72, який не отримав подальшого розвитку. В ОКБ Туполєва ставилося завдання створити сучасний пасажирський літак, який не поступається своїми параметрами створеному на той час американському Boeing 727.
Перший екземпляр (СРСР-85000) був випущений у 1966 році. Перший політ відбувся 3 жовтня 1968 (командир екіпажу Юрій Володимирович Сухов). 1969 року лайнер продемонстрували на міжнародному авіасалоні Ле-Бурже. 1970 року на Куйбишевському авіаційному заводі № 18 (КуАПО (нині - «Авіакор»)) почалося серійне виробництво літака. У травні 1971 передсерійні літаки почали використовуватися для перевезення пошти з Москви (Внуково) в Тбілісі, Сочі, Сімферополь і Мінеральні Води.
Літакам сімейства Ту-154 (у СРСР, а потім у Росії) присвоювалися реєстраційні (бортові) номери, що починаються з 85 (наприклад: СРСР-85311 та RA-85185).
На траси авіакомпанії "Аерофлот" лайнер вийшов на початку 1972 року. Перший регулярний рейс з пасажирами на борту за маршрутом Москва - Мінеральні Води Ту-154 рег. СРСР-85016 здійснив 9 лютого 1972 (командир екіпажу Є. І. Багмут). 2 квітня 1972 року лайнер почав експлуатуватися на міжнародних авіалініях - перший міжнародний рейс на Ту-154 був виконаний у берлінський аеропорт "Шенефельд".
Початкова експлуатація показала, що літак вимагає подальшої модернізації, тому вже через два роки була готова до виробництва модифікація Ту-154А, яка і стала першою серією, що пішла — двигуни НК-8-2 замінені на потужніші НК-8-2У.
У період із 1975 по 1981 роки літак модернізувався, злітну масу було збільшено з 94 до 98 тонн. Зміни торкнулися планера (у тому числі крила), складу обладнання, збільшення пасажиромісткості. Нова модифікація отримала назву Ту-154Б. Згодом під цю конфігурацію допрацювали усі літаки перших серій.
12 жовтня 1984 року у серійне виробництво надійшла модифікація Ту-154М[6] (спочатку Ту-164), створена під керівництвом Олександра Сергійовича Шенгардта. На цій модифікації були встановлені економічніші двигуни конструкції ОКБ Соловйова. Літаки цієї модифікації мають максимальну злітну масу від 100 до 104 тонн.
9 літаків було перероблено на вантажні, проєкт спочатку іменувався як Ту-154Т, потім - Ту-154С (Cargo).
5 літаків були переобладнані в лабораторії, що літають, і суттєво доопрацьовані за програмою випробувань космічного човника «Буран». Два з п'яти Ту-154ЛЛ могли здійснювати повністю автоматичну посадку.
2 літаки було переобладнано в рамках програми «Відкрите небо». Літаки призначалися для всебічного контролю над військовою діяльністю країн НАТО та СНД. У Німеччині був переобладнаний літак Ту-154М, що належить спеціальному підрозділу Luftwaffe (через 2 роки, в 1997 році, літак зіткнувся з C-141 ВПС США над Атлантичним океаном). У Росії проєкт отримав назву Ту-154М-ОН.
На базі Ту-154 створено перший у світі літак, двигуни якого працювали на зрідженому газі (Ту-155).
Модифікації Ту-154 стали наймасовішими літаками у СРСР середині 1980-х років. Цими літаках виконувалася значна частка авіаперевезень пасажирів у СРСР. Ту-154 літали до багатьох аеропортів СРСР, а також до аеропортів понад 80 міст світу. Крім «Аерофлоту», експлуатувався у 235-му (урядовому) авіазагоні (11 літаків), а також у Збройних силах СРСР.
Льотно-технічні характеристики
ред.| Довжина | 47,9 м |
| Розмах крила | 37,55 м |
| Площа крила | 201,45 м² |
| Висота | 11,4 м |
| Діаметр фюзеляжу | 3,8 м |
| Ширина салону | 3,56 м |
| Висота салону | 2, 02 м |
| Максимальна злітна маса | 92-102 т |
| Максимальна посадкова маса | 78 т |
| Маса порожнього | 51 т |
| Максимальне комерційне навантаження | 18 т |
| Максимальний запас палива | 39,75 т |
| Витрати палива | 6200 кг/год |
| Кількість пасажирів | 152-180 |
| Крейсерська швидкість | 900 км/год |
| Максимальна швидкість | 975 км/год |
| Максимальне число М | 0,88 |
| Дальність польоту з максимальним комерційним навантаженням | 2650 км |
| Дальність польоту з максимальним запасом палива | 3900 км |
| Довжина розбігу | 2300 м |
| Довжина пробігу | 2200 м |
| Висота польоту | 11 100 м |
| Максимальна висота польоту | 12 100 м |
| Екіпаж | 4 людини |
| Двигуни | 3 × 10 500 кгс НК-8-2 |
Аварії та катастрофи
ред.У проміжку між 1970 роком та груднем 2016 року сталось 110 нещасних випадків з літаками Ту-154,[2] втрачено 69 літаків, 30 із них без жертв[3]. П'ятеро нещасних випадків з жертвами стались внаслідок терактів, і ще кілька через незадовільний стан посадкової смуги взимку (одного разу літак навіть розбився зачепившись за снігоприбиральну машину), понадмірний вантаж, та зіткнення в повітрі через помилки авіадиспетчера. Інші стались внаслідок несправностей (двічі до 2001 року), нестача пального на незапланованому маршруті, помилки пілотів, пожежі в багажному відділені, причини декількох катастроф встановити не вдалося.
Найбільшою катастрофою в історії Ту-154 і всієї радянської авіації — вважається 10 липня 1985 року під Учкудуком. Перевантажений літак, на борту котрого знаходилося 200 пасажирів, зірвався в штопор. Всі пасажири та члени екіпажу загинули. Призві́дником катастрофи був екіпаж літака.
| Дата | Бортовий номер | Місце катастрофи | Жертви | Короткий опис |
|---|---|---|---|---|
| 29 серпня 1996 |  RA-85621
|
Лонг'їр | 141/141 | Врізався в гору при заході на посадку. Помилки екіпажу. |
| 4 жовтня 2001 | RA-85693
|
в південній частині Чорного моря | 78/78 | Зник з радарів над Чорним морем. Точна причина не встановлена. Російська сторона звинувачує українських військових, хоча провина не доведена. |
| 22 серпня 2006 | RA-85185
|
 Суха Балка Костянтинівського району Донецької області
|
170/170 | При спробі облетіти купчасто-дощові хмари у грозу зверху літак звалився у плоский штопор і впав на землю. |
| 10 квітня 2010 |  101
|
Смоленськ
|
96/96 | Розбився при заході на посадку. На борту був президент Польщі Лех Качинський та інші високопосадові особи |
| Аварійна посадка Ту-154М в Іжмі 7 вересня 2010 |
|
Іжма
|
0/81 | Вимушена посадка на непридатний аеродром після збою в системі електроживлення, викотився за межу ЗПС і був пошкоджений. |
| 4 грудня 2010 | RA-85744
|
Домодєдово
|
2/172 | Після злету — поступова відмова всіх трьох двигунів, здійснив жорстку посадку в аеропорту «Домодєдово»[4] |
| 25 грудня 2016 | RA-8557 | Чорне море, неподалік м. Сочі | 92/92 | На зльоті після дозаправлення в аеропорту Адлер літак зник з радарів. Віз військових у тому числі військових льотчиків на ротацію, журналістів та артистів ансамблю ім. Александрова до Сирії. |
В культурі
ред.У фільмі «Екіпаж» (1979) брав участь саме літак ТУ-154 (СССР-85131). Наразі цей літак виконує роль навчального експоната у Криворізькому музей авіації.
Про літак на українській студії «Київнаукфільм» знято документальну стрічку «Літак ТУ-154» (1971, режисер — М. Юдін)
Виноски
ред.- ↑ airlinereporter.com. Архів оригіналу за 12 грудня 2013. Процитовано 30 червня 2019.
- ↑ Harro Ranter. Aviation Safety Network > ASN Aviation Safety Database > ASN Aviation Safety Database results. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 26 грудня 2016.
- ↑ Harro Ranter. Aviation Safety Network > ASN Aviation Safety Database > ASN Aviation Safety Database results. Архів оригіналу за 24 квітня 2015. Процитовано 26 грудня 2014.
- ↑ Аварійна посадка ТУ-154 в Домодєдово: двоє загиблих. Архів оригіналу за 5 грудня 2010. Процитовано 4 грудня 2010.
Див. також
ред.Джерела
ред.
- Книга пилота Ту-154 В. В. Ершова «Раздумья ездового пса» ... Раздумья ездового пса — 2 на kodges.ru
- Асланов В. С. Управление самолётом ТУ-154
- Довгалюк А. С. Основы авиастроения и теории авиации - , 2021.
- Ту-154 — Туполев // Офіційний сайт ВАТ «Туполєв» (рос.)