Фрі-джаз

Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Фрі-джаз (англ. free jazz) — течія сучасного джазу, що з'явилась у 1960-х роках.

Походження

Назва походить від назви платівки Орнетта Колмена Free Jazz, записаної 21 грудня 1960 року. Власне Орнетт Колмен і вважається відкривачем фрі-джазу.

Представники

Серед представників: Джон Колтрейн (початково починав у стилі хард боп, пізніше, після випуску у 1965 році платівки Ascension, і до смерті (1967), був одним з провідних артистів фрі-джазу, а багатьма критиками і фанатами вважався найяскравішим джазменом взагалі), Дон Черрі, Арчі Шепп, Сесіл Тейлор, Альберт Айлер, Петер Брьотцман, Тео Йоргенсмен, Сан Ра.

Тепер фрі-джаз став визнаним і популярним джазовим напрямком. Фрі-джаз підготував появу авангардного джазу, зокрема в творчості Еріка Долфі, Чарльза Мінгуса, музикантів з кругу AACM. перетворені елементи фрі-джазу присутні у пост-колмановському harmolodic (напр. Р.Ш Джексон^[en]), або фанкової музики M-Base, започаткованої Стівом Колменом.

Значний вплив фрі-джаз справив на авангардний рок (Soft Machine, Френк Заппа, Captain Beefheart and His Magic Band, Gong, Fred Frith, King Crimson, Henry Cow та інші).

Особливості

Фрі джаз характеризується повною свободою в гармонії, колективною імпровізацією, значною інтенсивністю вираження, поліритмією, включенням впливів етнічної музики різних країв, розширенням палітри музичних звуків до скрипів і шумів.

Тема у фріджазовому творі звичайно включає лише кілька нот. Імпровізації не будуються за здалегідь вибудованим планом чи гармонічною послідовністю. Також не використовуються лади або тональні центри, які є орієнтирами для імпровізації в класичному джазі. Замість чіткого метру, у фрі-джазі виступає пульс, що підпорядковує перехресні ритми ударних та інших інструментів.

Попри поширену думку, фрі-джаз не має нічого спільного з музичним хаосом. Він вимагає від музикантів віртуозної майстерності, досконалого порозуміння, глибокого знання кожного елементу джазу. Для слухача сприйняття фрі-джазу є пригодою, де вони стають свідками народження і розвитку живого, неповторного твору.

Знакові платівки

The Ornette Coleman Double Quartet, Free Jazz (1961)
The Joe Harriott Quintet, Abstract (1962)
Albert Ayler, Spirits (1964)
Eric Dolphy, Out to Lunch (1964)
John Coltrane, A Love Supreme (1965)
Cecil Taylor, Conquistador! (1966)
The Roscoe Mitchell Sextet, Sound (1966)
Sun Ra And His Solar Arkestra, The Magic City (1966)
Archie Shepp, The Magic of Ju-Ju (1967)
Joseph Jarman, Song For (1967)

Література

Ефим Барбан Чёрная музыка, белая свобода. Музыка и восприятие авангардного джаза. — самиздат, 1977; Санкт-Петербург: Композитор, 2007.(рос.)
Андрей Горохов. Музпросвет. — Москва: Флюид, 2010. — С. 23-39 (Фри-джаз)(рос.)
Iain Anderson, This Is Our Music: Free Jazz, the Sixties, and American Culture, University of Pennsylvania Press, 2007.(англ.)
Philippe Carles, Jean-Louis Comolli, Free Jazz, Black Power, Editions Champ Libre, 1971.(фр.)
Todd S. Jenkins, Free Jazz and Free Improvisation: An Encyclopedia, 2 vols., Greenwood Press, 2004.(англ.)
David Keenan, "Fire Music", in Rob Young (ed.), The Wire Primers: A Guide to Modern Music, London: Verso, 2009, pp. 137-145.(англ.)