Хенералі́фе (ісп. Generalife, від араб. Jannat al-'Arif — «сад архітектора») — колишня заміська резиденція емірів династії Насридів, що правили Гранадою в XIII — XIV століттях. Сади Хенераліфе розташовані на пагорбі Серро-дель-Соль. Разом зі спорудженою трохи західніше фортецею-резиденцією Альгамбра та житловим районом Альбайсін, які утворюють середньовічну частину міста, Хенераліфе включено до списку світової спадщини ЮНЕСКО як «неоціненний зразок королівських арабських резиденцій середньовічного періоду».[2]

Альгамбра, Хенераліфе і Альбайсін
в Гранаді
Alhambra, Generalife and Albayzín, Granada [1]
Світова спадщина
Хенераліфе
37°10′37″ пн. ш. 3°35′7″ зх. д. / 37.17694° пн. ш. 3.58528° зх. д. / 37.17694; -3.58528
КраїнаІспанія Іспанія
ТипКультурний
Критеріїi, iii, iv
Об'єкт №314
РегіонЄвропа і Північна Америка
Зареєстровано:1984 (8 сесія)
Внесено зміни1994
Хенераліфе (Іспанія)
Хенераліфе
Хенераліфе на карті Іспанії

Мапа
CMNS: Хенераліфе у Вікісховищі

Опис

ред.

Палац і сади були побудовані в період правління Мухаммеда III (1302–1309) і заново декоровані невдовзі після правління султана Ізмаїла I (1313–1324). Комплекс міститт Патіо-де-ла-Асекіа (Patio de la Acequia — «двір струмка»), в якому розташовуються довгий басейн, оточений клумбами, фонтани, колонади та павільйони, а також Хардін-да-ла-Султана (Jardín de la Sultana — «сад султани»), що має другу назву — «кипарисовий двір». Хардін-да-ла-Султана вважається найкраще збереженим садом мусульманської Іспанії. Крім того, сад Хенераліфе — найстаріший зі збережених маврських садів.[3]

Раніше палац Хенераліфе був з'єднаний з Альгамброю критим містком через яр, який зараз їх розділяє.

У садах Хенераліфе росте самшит, кущі троянд, гвоздики та жовтофіоль, а також чагарники: від верб до кипарисів. Сад вважається шедевром арабського садівничого мистецтва, він ілюструє уявний образ раю з Корану.[2] Сучасна частина саду була розбита 1931 року Франциско Прієто Морено та завершена 1951 року. Доріжки забруковані в традиційному гранадському стилі з мозаїкою з камінчиків: білі були зібрані в річці Дарро, а чорні — в річці Геніл.[4]

Галерея

ред.

Див.також

ред.


Примітки

ред.
  1. * Назва в офіційному англомовному списку
  2. а б Alhambra, Generalife and Albayzín Justification (PDF) (англ.). UNESCO ICOMOS. Архів (PDF) оригіналу за 14 квітня 2012. Процитовано 10 січня 2010.
  3. Burton, Rosemary and Cavendish, Richard (2003). Wonders of the World: 100 Great Man-Made Treasures of Civilization. Sterling Publishing Company, Inc., ISBN 1-58663-751-7, p.27.
  4. Núñez, J. Agustín (Ed.). (2002). Muslim and Christian Granada. Edilux. ISBN 84-95856-07-7.

Література

ред.
  • Rosemary Burton e Richard Cavendish (2003). Wonders of the World: 100 Great Man-Made Treasures of Civilization. Sterling Publishing Company, Inc., ISBN 1-58663-751-7, p.27.
  • J. Agustín Núñez (Ed.). (2002). Muslim and Christian Granada. Edilux. ISBN 84-95856-07-7.

Посилання

ред.


  NODES
os 3