Хінолони
Хінолони — група синтетичних антибіотиків, що є похідними 4-хінолону і мають в своєму складі піперазиновий цикл. Частиною групи (спвігрупою) хінолонів є фторхінолони, що мають у своєму складі атоми фтору. Першим препаратом групи, що уперше застосований у клінічній практиці у 1962 році, є налідиксова кислота.[1][2] До нефторованих хінолонів, що застосовуються у клінічній практиці, відноситься також піпемідова кислота, оксолінова кислота, піромідієва кислота[1]; а також препарати, які відкликані з фармацевтичного ринку — ціноксацин[3] та розоксацин.[4] Вищеперераховані представники групи хінолонів мають вузький спектр дії, що включає лише грамнегативні бактерії.[5] Розробений новий препарат із групи нефторованих хінолонів — немоноксацин, що має розширений спектр активності, включно з метицилінрезистентними штамів Staphylococcus aureus (MRSA), пневмококами та стафілококами, які стійкі до фторхінолонів, та інші, як грампозитивні, так і грамнегативні та атипові мікроорганізми.[6][7]
Класифікація
ред.Є 4 покоління:
- нефторовані (І покоління)
- фторовані (фторхінолони) хіноліни (ІІ-IV покоління)
- І покоління:
- Налідиксова кислота
- Піпемідова кислота
- Оксолінова кислота
- ІІ покоління:
- Норфлоксацин
- Ципрофлоксацин
- Офлоксацин
- Пефлоксацин
- Ломефлоксацин
- ІІІ покоління:
- Левофлоксацин
- Спарфлоксацин
- IV покоління:
- Моксифлоксацин
- Геміфлоксацин
- Гатифлоксацин[5]
Механізм дії
ред.Хінолони діють бактерицидно, порушуючи синтез ДНК в бактеріальних клітинах, блокуючи два життєво важливих ферменти бактерій — ДНК-гіразу та топоізомеразу IV. Недоліком нефторованих хінолонів є вузький спектр дії. Нефторовані хінолони діють переважно на грамнегативні бактерії сімейства Enterobacteriaceae (Escherichia coli, Enterobacter spp., Proteus spp., клебсієлли, шиґелли, сальмонелли), а також Haemophillus spp. і нейсерії. Оксолінова й піпемідієва кислоти, крім того, незначно активні до Staphylococcus aureus і деяких штамів Pseudomonas aeruginosa, але не застосовуються у клініці для лікування інфекцій, викликаними даними збудниками. Недоліком цієї групи препаратів є також невисокі концентрації у більшості тканин та рідин організму, за виключенням сечостатевої системи, тому хінолони застосовуються переважно для лікування інфекцій сечовидільних шляхів.
Фармакокінетика
ред.Хінолони добре всмоктуються у шлунково-кишковому тракті, біодоступність препаратів групи при пероральному застосуванні складає 80—90%. Максимальна концентрація у крові хінолонів досягається протягом 1—2 годин після прийому. Хінолони створюють високі концентрації виключно у сечових шляхах, але незначно проникають через плацентарний бар'єр та виділяються в грудне молоко. Хінолони частково метаболізуються у печінці із утворенням неактивних метаболітів. Виводяться препарати групи із організму переважно із сечею, а також із калом як у незміненому вигляді, так і у вигляді метаболітів. Період напіввиведення препаратів групи коливається від 1—2 годин у налідиксової кислоти до 6—7 годин у оксолінової кислоти, цей час може збільшуватися при печінковій та нирковій недостатності.
Застосування
ред.Нефторовані хінолони застосовуються при інфекціях сечових шляхів — пієлонефритах та пієлітах, циститах, простатитах, уретриті. Налідиксова кислота також може застосовуватися для лікування деяких бактеріальних ентероколітів. Новий експериментальний препарат немоноксацин у клінічних дослідженнях виявляв ефективність у лікуванні позалікарняної пневмонії та інфекцій шкіри та м'яких тканин (включно із діабетичною стопою).[6][7]
При застосуванні нефторованих хінолонів у більшості випадків спостерігається менше побічних ефектів, ніж при застосуванні фторхінолонів. Найчастішими побічними ефектами є побічні явища з боку травної системи — нудота, блювання, болі в животі, діарея або запор, печія, рідше — порушення функції печінки, холестатична жовтяниця. Нечастими побічними реакціями є алергічні реакції та реакції з боку шкірних покривів — висипання та свербіж шкіри, рідко фотодерматоз, набряк Квінке та інші важкі алергічні реакції. Рідко спостерігаються побічні реакції з боку нервової системи — головний біль, запаморочення, сонливість, дуже рідко порушення зору, тремор та судоми. Побіна дія з боку опорно-рухового апарату (артрити, тендовагініти) спостерігається значно рідше, ніж при застосуванні фторованих препаратів. У лабораторних аналізах рідко можуть спостерігатися еозинофілія, гемолітична анемія, тромбоцитопенія.
Протипокази
ред.Препарати групи нефторованих хінолонів протипоказані при непереносимості препаратів групи, при вагітності, годуванні грудьми, епілепсії, важких порушеннях функції печінки та нирок. З обережністю застосовують препарати групи при недостатності глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, порфірії. З обережністю препарати групи застосовуються у дитячому віці (налідиксова кислота протипоказана дітям до 3 місяців, піпемідова кислота — до 1 року). При застосуванні хінолонів протипоказане ультрафіолетове опромінення через можливість фотодерматозу.
Примітки
ред.- ↑ а б Архівована копія. Архів оригіналу за 16 лютого 2015. Процитовано 15 лютого 2015.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ " "Производные нафтиридина. Хинолоны. Фторхинолоны в Справочнике Машковского".[недоступне посилання з липня 2019] (рос.)
- ↑ http://health.cd-writer.com/c3/p1561/treatment_for/cinobac_discontinued_in_the_uk.html[недоступне посилання з травня 2019] (англ.)
- ↑ Przybilla B, Georgii A, Bergner T, Ring J (1990). Demonstration of quinolone phototoxicity in vitro. Dermatologica. 181 (2): 98—103. doi:10.1159/000247894. PMID 2173670. (англ.)
- ↑ а б Про затвердження третього випуску Державного формуляру лікарських засобів та забезпечення його доступності. Архів оригіналу за 16 лютого 2015. Процитовано 15 лютого 2015.
- ↑ а б http://www.antibiotic.ru/index.php?article=2387 [Архівовано 16 березня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ а б http://www.rmj.ru/articles_9289.htm [Архівовано 27 грудня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
Джерела
ред.- АНАЛІЗ РИНКУ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ ГРУПИ ФТОРХІНОЛОНІВ. Панаїт Н.М. Дипломна робота (Львів – 2019)
- Клініко-фармакологічна характеристика сучасних антимікробних засобів : навчально-методичний посібник для студентів 3-4 курсів медичних факультетів / І. С. Чекман, І. Ф. Бєленічев, Н. В. Бухтіярова [та ін.]. – Запоріжжя : ЗДМУ, 2019. – 111 с. Ел.джерело (С.45-48)
- http://www.antibiotic.ru/ab/038-42.shtml [Архівовано 29 червня 2014 у Wayback Machine.]