Вікіпедія

Чоловік

доросла людина чоловічої статі

Чолові́к (множина — чоловіки)[1]  — це доросла людина чоловічої статі. Для дітей та підлітків чоловічої статі використовують слова як «хлопчик», «хлопець», «юнак» та «парубок». Поняття «чоловік» також може означати гендерну ідентичність, а не стать людини.[2][3]

Чоловік
Зображення
Попередник хлопець (особа)
Гештег men
Іконка
Колаж
Поданий звук male voiced
Протилежне жінка (особа)
CMNS: Чоловік у Вікісховищі
«Давид» Мікеланджело
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Чоловік (значення).

Символ чоловіка — ♂, символ Марса.

Лексика

ред.

Походження слова

ред.

У праслов'янській мові слово *čьlověkъ, *čelověkъ позначало як особу чоловічої статі, так і людину взагалі. Це значення збереглося у багатьох слов'янських мовах (пол. człowiek, чеськ. člověk, рос. человек), відоме воно в цьому значенні й в українській мові[1][4].

Походження праслов. *čьlověkъ, *čelověkъ остаточно не з'ясоване. Наводять до п'яти версій:

  • Від *čьlo (з того ж кореня, що *čel'adь) + *věkъ (пор. лит. vaikas — «дитя»), тобто «дитя роду»
  • Від *čьlo («чоло», «підвищення») + *věkъ («сила»)
  • Як похідне від ранішої форми *slověkъ (< *slovo), тобто «мовець»
  • Від *čelov + *ěkъ, тобто «член племені»
  • Порівнюють з чеськ. kolivěk, пол. kołwiek («який-небудь»)[5]

Різні слова для позначення чоловіків

ред.

До 13-15 років — хлопчик, підліток. Після досягнення зрілості хлопчика називають юнаком, хлопцем, парубком, а в старшому віці — чоловіком. Одружених чоловіків стосовно дружини можна називати мужем[6] (мужчина), хоча в цьому сенсі поширене вживання й просто «чоловік» (так само й «жінка»), що зрозуміло з контексту. Чоловік є батьком (татом) стосовно своїх дітей і дідом (дідусем) стосовно онуків. Літній чоловік — старий чи дід.

У багатьох мовах одне й те ж слово означає як чоловіка, так і людину взагалі, наприклад: англ. man (відтак, англ. mankind — людство), фр. homme тощо. Почасти, і в українській мові «чоловік» вживається у значенні «людина».

Фізичні особливості

ред.

Чоловік часто більший за розмірами від жінки, ширший в плечах, має менший таз. Маса та зріст чоловіка зазвичай більша від жінки одного з ним віку.

Біологічні особливості

ред.

У західних культурах поняття «чоловік», як і «жінка», традиційно визначається насамперед через біологічні особливості.

 
Астрологічний знак Марса, який використовують для позначення чоловічої статі

Генетичні особливості

ред.

Чоловіча стать відрізняється від жіночої наявністю 23 Y-хромосоми, тобто статеві хромосоми чоловіка позначають як XY. Саме Y-хромосома має SRY-ген (англ. Sex determining region of Y) — регіон визначення статі, котрий відповідальний за виробництво протеїну TDF (англ. Testis-determining factor) в ембріоні. Цим зумовлюється початкові відмінності чоловічого організму від жіночого — опускання яєчок у мошонку, утворення статевого члена тощо (формування первинних статевих ознак).

Морфологічні та фізіологічні особливості

ред.

Первинні статеві ознаки зумовлюють диференціацію роздільностатевих організмів. У випадку з людиною це пояснюється виробленням специфічних для кожної статі гормонів, що вже зумовлює появу вторинних статевих ознак.

Розвиток

ред.

У процесі розвитку хлопчика під впливом чоловічих статевих гормонів поступово формуються первинні і вторинні статеві ознаки. Первинні статеві ознаки з'являються ще під час внутрішньоутробного розвитку. Статеве дозрівання — формування вторинних статевих ознак і початок функціонування статевої системи — у хлопчиків починається зазвичай близько 14 років (пізніше, ніж у дівчаток). Складні процеси, що протікають в організмі в період статевого дозрівання, не можна пояснити тільки змінами в статевих органах. Посилено розвивається весь організм, з підвищеним навантаженням працюють внутрішні органи, перебудовується діяльність нервової системи, змінюється психіка, характер. До періоду статевої зрілості остаточно формується статева система, з'являється зрілість суджень, прагнення до самостійності. Статеве почуття виявляється влюбливість, прагненням до залицяння і статевої близькості. Наступ статевої зрілості характеризується здатністю до статевого життя і запліднення.

Період статевої зрілості триває в середньому 40 років. У цей час діяльність чоловіків найактивніша, потім починає поступово слабшати. У природному процесі розвитку та згасання статевої діяльності чоловіка можуть бути певні відхилення. Статевий розвиток і дозрівання може починатися раніше або пізніше, активний період може бути довше або коротше, старість настає раніше чи пізніше. Ці особливості залежать від генетичної схильності, стану здоров'я, характеру, харчування, соціально-побутових умов, клімату та ін.

Стать та гендерна ідентичність

ред.

Як правило, при народженні дитини оглядають її статеві органи для того, щоб приписати їй чоловічу або жіночу стать. Але форма статевих органів не завжди відповідає генетичній статті та майбутньому анатомічному та фізіологічному розвитку людини. У деяких інтерсекс-дітей внутрішня анатомія суперечить висновкам, які робляться на підставі огляду зовнішньої будови тіла. На думку деяких біологів, традиційне виділення лише двох бінарних статей суперечить біологічній реальності.[7]

Приписана при народженні стать також може не відповідати гендерній ідентичності людини — внутрішньому самовідчуттю як представника того чи іншого гендера. Незалежно від того, чи є людина інтерсексуальною, вона може відчувати приналежність до гендера, що не був приписаний їй при народженні. Трансгендерні чоловіки — це чоловіки, яким при народженні була приписана жіноча стать. Деякі — хоча не всі — трансгендерні чоловіки проходять замісну гормональну терапію та різні хірургічні процедури, щоб привести свою зовнішність у відповідність до їхньої гендерної ідентичності.

Суспільна роль

ред.

Мовленнєві особливості

ред.

Серед мовленнєвих особливостей чоловіка дослідники зазначають, що чоловіки, на відміну від жінки, рідко говорять про себе, але намагаються довести, що найкраще орієнтуються в сучасних подіях, новинах спорту, бізнесових та економічних питаннях. При веденні бесіди, чоловіки конкурують за лідерство й через деякий час установлюють стійку ієрархію, у якій домінують деякі члени, а решта говорять дуже мало. У розмові, часто «перескакують» з теми на тему, перебиваючи один одного. Окремі чоловіки часто звертаються до всієї групи, тоді як жінки надають перевагу міжособистісному стилю спілкування, парами[8].

У змішаному спілкуванні, тобто під час розмови чоловіків і жінок, виникають комунікативні непорозуміння, або «комунікативні невдачі»[9], які можна узагальнити:

  1. значення запитань;
  2. зв'язок між співрозмовниками під час бесіди;
  3. зміна теми розмови;
  4. саморозкриття;
  5. вербальна агресія;
  6. перебивання під час розмови;
  7. роль слухача.

Чоловіки в розмові стриманіші, реагують на сказане повільніше, часто вагаються й сумніваються. «Чоловіки смакують кожну фразу, намагаючись знайти відмінності й подібності у звучанні й формі слів, обдумано підбирають потрібні для висловлення іменники та прикметники. Жінки перевершують чоловіків у розмовному стилі. Їхній вокабуляр не такий різноманітний, але точніший і конкретніший»[10].

Дискримінація

ред.

Західні вчені, ґрунтуючись на результатах соціологічних та психологічних досліджень, звернули увагу на таку серйозну соціальну проблему, як агресивна роль жінки у подружньому насильстві, а також на гендерну симетрію у сімейному конфлікті[11]. Масове обстеження «Національного огляду злочинності» (National Crime Survey) свідчить, що у США чоловіки менш схильні заявляти про вчинені проти них факти насильства з боку жінок, ніж дружини, вважаючи це приватною справою: серед усіх дружин, що постраждали протягом 1998—2001 р., повідомили про насильство 53 %, серед чоловіків — лише 46 %. За даними іншого телефонного опитування про випадки зґвалтувань повідомляють 17,2 % жінок, фізичного насильства — 26,7 % жінок та лише 13,5 % чоловіків. Останні рідше звертаються по медичну допомогу[12].

Визначаючи індивідуально-психологічні особливості чоловіків-жертв сімейного насильства, Д. М. Дікова-Фаворська зауважує, що ці риси багато в чому збігаються з рисами, якими характеризуються жертви-жінки, а саме: занижена самооцінка, тривожність, невротизм, залежність, невпевненість у собі, внутрішня агресивність, втрата орієнтирів, а також несформованість моральних цінностей, відсутність ціннісних орієнтацій на духовний розвиток, низька повага до себе та інших. Окремий випадок становить алкоголізм чоловіка, коли жінка, не маючи інших засобів впливу, вдається до психологічного та економічного тиску, а то й фізичної сили[11]. Чоловіки, що зазнають насильства в сім'ї часто мають сексуальні проблеми або відзначаються неадекватною статеворольовою самоідентифікацією; у таких сім'ях спостерігається домінування жінки, повна підлеглість і безпорадність чоловіка, в якого низький рівень потреб та бажань, несформоване почуття власної гідності[11].

Серед інших проявів дискримінації чоловіків, зокрема в Україні, Уляна Ходорівська називає військову зобов'язаність (військову службу зобов'язані проходити лише чоловіки), пенсійний вік (з 60 років, а не 55 як у жінок), а також сімейний кодекс, згідно з яким аліменти виплачуються тільки жінці[13].

Інші значення

ред.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б Чоловік // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  2. ↑ McKenna, Wendy (1985). Gender : an ethnomethodological approach. Chicago: University of Chicago Press. ISBN 0-226-43206-8. OCLC 11623744.
  3. ↑ Chrisler, Joan C.; McCreary, Donald R. (2010). Handbook of gender research in psychology. Volume 1, Gender research in general and experimental psychology. New York: Springer. ISBN 978-1-4419-1465-1. OCLC 630057607.
  4. ↑ Чоловік // Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 469.
  5. ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.
  6. ↑ Муж // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  7. ↑ Fausto-Sterling, Anne; Trajanoski, Žarko (1 січня 2004). The Five Sexes: Why Male and Female Are Not Enough. Identities: Journal for Politics, Gender and Culture. Т. 3, № 1. с. 191—205. doi:10.51151/identities.v3i1.118. ISSN 1857-8616. Процитовано 18 квітня 2022.
  8. ↑ Клєщова О. Є. Мовлення чоловіків і жінок у соціолінгвістичному аспекті // Лінгвістика № 3 (24), Ч. 2, 2011
  9. ↑ Коатс Дж. Женщины, мужчины и язык / Дж. Коатс // Гендер и язык. — М. : Яз. славян. культуры, 2005. — С. 208
  10. ↑ Петренко О. Д. Мова чоловіків і жінок як одиниця соціолінгвістичного дослідження / О. Д. Петренко, Е. Ш. Ісаєв, Д. О. Петренко // Мовознавство. — 1999. — No 1. — С. 65
  11. ↑ а б в Д. М. Дікова-Фаворська. Чоловік як об'єкт насильства в сучасній сім'ї // Вісник Львівського університету. Серія соціологічна. 2010. Вип. 4. С. 225—232
  12. ↑ Survey of recent statistics. Архів оригіналу за 5 січень 2011. Процитовано 12 березень 2012. [Архівовано 2011-01-05 у Wayback Machine.]
  13. ↑ BBC Ukrainian: Світлана Дорош. Дискримінація чоловіків в Україні: армія, пенсія, родина

Література

ред.
Чоловік
у сестринських Вікіпроєктах
  Цитати у Вікіцитатах?
  Файли у Вікісховищі?
  • Людина : навч. посібник з анатомії та фізіології. — Львів, 2002. — 240 с.

Посилання

ред.


  Ця стаття є заготовкою. Ви можете допомогти проєкту, доробивши її. Це повідомлення варто замінити точнішим.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Чоловік&oldid=43943856
  NODES