Якоб Йорданс
Якоб Йорданс (нід. Jacob Jordaens; 19 травня 1593, Антверпен — 18 жовтня 1678, там же) — фламандський художник, один з видатних представників фламандського бароко.
| Якоб Йорданс | |
|---|---|
| нід. Jacob Jordaens | |
 | |
| Ім'я при народженні | нід. Jacob Jordaens |
| Народився | 19 травня 1593[1][2][…] Антверпен, Брабант, Габсбурзькі Нідерланди[4][5] |
| Помер | 18 жовтня 1678[1][2][…] (85 років) Антверпен, Брабант, Габсбурзькі Нідерланди[4][5] |
| Країна |  Іспанські Нідерланди |
| Національність | фламандці[6] |
| Діяльність | художник, рисувальник, художник-гравер, візуальний митець |
| Вчителі | Adam van Noortd |
| Відомі учні | Johann Ulrich Mayrd |
| Знання мов | нідерландська[7] |
| Членство | Антверпенська гільдія святого Луки[d] |
| Напрямок | Живопис фламандського бароко[8] і бароко[8] |
| Жанр | портрет[5], історичний живопис[5], релігійний живописd[5], міфологічний живопис[5], жанрове малярство[5], пейзаж[5] і побутовий жанр[5] |
| Magnum opus | The Abduction of Europad, Prometheus Boundd, Mercury and Argusd і The Bagpipe Playerd |
| Конфесія | протестантизм |
| У шлюбі з | Catharina van Noortd |
| Діти | Jacob Jordaens (II)d[9], Elisabeth Jordaensd і Anna Catharina Jordaensd |
Біографія
ред.
Син торговця одягом, з 1607 року навчався в Антверпені у А. Ван Норта, з дочкою котрого одружився. З 1615 року майстер гільдії св. Луки, з 1621 року — декан гільдії. Випробував вплив Караваджо, Рубенса, Янсенса. Очолював мальовничу майстерню. У 1650 році перейшов у кальвінізм, але продовжував виконувати замовлення для католицьких церков і монастирів. Писав картини на релігійні, міфологічні, історичні сюжети, портрети й побутові сцени, майстер монументальних розписів, акварелей.
Творчість
ред.У творчості Йорданса ґрунтовний початок фламандського мистецтва виражено із привабливою, часом грубуватою, почуттєвою силою. Художник не бував в Італії й, може бути, тому не прагнув пристосовуватися до італійських зразків. Повнота оптимістичного світовідчування зближує Йорданса з Рубенсом, але на відміну від останнього він не мав таку силу художнього узагальнення й героїзації образів, настільки невичерпною фантазією. Навіть релігійні й міфологічні сюжети трактуються ним у жанровому плані, його персонажі, наділені фізичним і моральним здоров'ям, як правило, написані з натури. У мистецтві Йорданса святкова видовищність з'єднується з відтінком прозаїчної виставковості.
Ранній період
ред.У ранній творчості, відзначеній впливом Караваджо переважають нічні сцени, штучне світло, що ліпить міцно модельовані об'єми, щільна манера живопису. Перша датована робота «Поклоніння Волхвів», 1616; «Відвідування Богоматері батьками Іоанна Хрестителя», близько 1616; «Поклоніння пастухів[ru]», 1618; «Чотири євангелісти», 1617—1618.
Індивідуальність молодого майстра проявляється в особливому типі великомасштабної композиції. Нечисленні, але представлені в натуральну величину фігури висунуті на передній план і заповнюють всю поверхню картини, позбавленої просторової глибини; обраний художником низький обрій підсилює враження важкості тіл і предметів. Ці прийоми, можливо, були пов'язані з активною роботою Йорданса над картонами для шпалер з їхніми законами побудови композиції й простори. У картинах на міфологічні сюжети представлені такі ж повнокровні типи («Виховання Юпітера», Художні збори, Кассель; «Жертвопринесення Церере», Прадо; «Мелеагр і Аталанта», Лувр).
Йорданс любив зображувати бюргерські сім'ї, то безтурботно бенкетуючі за святковим столом, то зібравшихся разом для сімейного концерту. Серед улюблених сюжетів — свято «бобового короля», що святкують у день поклоніння волхвів дитині Христу. У картині «Бобовий король[en]» (біля. 1638) панує дух розгнузданих веселощів, красномовний та яскравий кожен персонаж; уникаючи різких світлотіньових контрастів, майстер під впливом Рубенса звертається до більш м'якої гарячої колірної гами з безліччю відтінків від золотаво-рожевого до золотаво-коричневого[10]. Повна грубуватого гумору побутова сцена здобуває риси монументальної значущості. У портретах Йорданс не ставив своєю метою створити глибокі психологічні образи. Деякі з них близькі до його картин («Сімейний портрет», близько 1615), більше парадні портрети родини художника (1622—1624, Прадо).
Пізній період
ред.Виконуючи в 1630-х рр. в Антверпені разом з Рубенсом декоративні роботи, а потім після смерті Рубенса отримавши славу першого живописця Фландрії, Йорданс переживає творчий перелом. Грандіозний обсяг робіт, що включав декоративно-алегоричні цикли й розписи, у тому числі замовлення, що виходили від королівських дворів Європи (Голландії, Англії, Швеції), більші, виконані між 1635-45 серії картонів для шпалер, присвячені Одісею, Олександру Македонському, Карлу Великому й здійснені при активній участі майстерні, — все це поступово привело до втрати Йордансом творчої самобутності, проходженню чисто зовнішнім декоративним завданням. Одна з найпомпезніших робіт такого роду — цикл декоративно-алегоричних композицій 1648-53 за замовленням голландського штатгальтера для його літньої резиденції Хейс-Тен-Боск («Будиночок у лісі») виконаний Йордансом разом з Г. ван Тульденом.
Див. також
ред.- Фламандське бароко
- Антверпенська школа
- 5232 Йорданс — астероїд, названий на честь художника[11].
Джерела
ред.- Йорданс Якоб — 3-е изд. — М.: Советская энциклопедия, 1969.
- Гос. Эрмитаж. Западноевропейска живопись, каталог 2, Искусство, Ленинград, 1981
Примітки
ред.- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #118558331 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в Jacob (I) Jordaens
- ↑ а б Йорданс Якоб // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ а б в г д е ж и к RKDartists
- ↑ Зведений список імен діячів мистецтва
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ а б Encyclopædia Britannica
- ↑ Зведений список імен діячів мистецтва — 2019.
- ↑ Бобовый король. Якоб Иорданс (укр.), процитовано 19 серпня 2021
- ↑ Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.