Halocarpus kirkii — хвойна рослина родини подокарпових. Латинська видова назва надана на честь новозеландського ботаніка Томаса Кірка (1828—1898), який вивчав лісову флору у цих краях.

Halocarpus kirkii
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Голонасінні (Gymnosperms)
Відділ: Хвойні (Pinophyta)
Клас: Хвойні (Pinopsida)
Порядок: Соснові (Pinales)
Родина: Подокарпові (Podocarpaceae)
Рід: Halocarpus
Вид:
H. kirkii
Біноміальна назва
Halocarpus kirkii

Опис

ред.

Дводомні дерева до 25 м заввишки і 100 см діаметром. Нижні гілки розпростерті, верхні підняті. Кора сіро-коричнева, гладка на молодих деревах, але на старих дерев товста, луската. Листя неповнолітніх часто зберігаються на нижніх гілках, поки дерево не стане близько 10 м у висоту. Неповнолітніх рослин листя вузьке й шкірясте, 1.5–4 см × 1–3 мм, від тупих до гострих; черешок короткий, скручений. Зрілих рослин листки маленькі, лускоподібні, щільно притиснуті, 2–3 мм завдовжки, тупі, шкірясті, з перетинчастими краями. Пилкові шишки поодинокі, верхівкові, сидячі, довжиною до 1 см. Жіночий стробіли довжиною 6–12 мм. Насіння яйцювато-довгасті, дещо стислі, смугасті, довжиною 3–8 мм, з покриттям, що повністю покриває насіння. Принасінники помаранчеві. Деревина світло-коричневого-червона, щільно зерниста.

Поширення, екологія

ред.

Країни поширення: Нова Зеландія (Пн., Пд. о-ви.). Це рідкісне лісове дерево росте в низовинних субтропічних змішаних вічнозелених лісах до максимальної висоти близько 700 м.

Використання

ред.

Це подокарпове з дрібнозернистою деревиною, придатною для будівництва в колишні часи. Наразі вид захищений від рубок і більшість дерев зустрічаються в лісових запасах. Цей вид не записаний у вирощуванні, але може бути присутнім у кількох ботанічних садах.

Загрози та охорона

ред.

Це єдиний вид в роді, що досягає великого розміру дерево і, отже, став предметом у минулому надмірної експлуатації. Це рідне для Нової Зеландії дерево захищене від рубок відповідно до законодавства Нової Зеландії. Деякі популяції зустрічаються на охоронних територіях, інші знаходяться на приватній землі.

Посилання

ред.


  NODES