LGV Nord
49°54′33″ пн. ш. 2°50′56″ сх. д. / 49.9091° пн. ш. 2.8489° сх. д.
| LGV Nord | |
| Дата створення / заснування | 1993 |
|---|---|
 | |
| Зазвичай використовуваний транспортний засіб | TGV TMST |
| Країна |
 Франція |
| Адміністративна одиниця |
Валь-д'Уаз Сена і Марна Уаза Сомма Па-де-Кале Нор |
| Власник | SNCF |
| Обмеження швидкості | 83 метр на секунду |
| Оператор | SNCF |
| Дата офіційного відкриття | 1993 |
| Максимальний похил | 25 ‰ |
| Ширина колії | європейська колія |
| Початкова чи кінцева точка | Євротунель |
| Довжина або відстань | 333 км |
 | |
| Маршрутна карта | Template:LGV Nordd |
| Тип електрифікації | 25 kV, 50 Hz AC railway electrificationd |
| Номер залізничної лінії | 226000 і 216000 |
 | |
 LGV Nord у Вікісховищі | |
Ligne à Grand Vitesse Nord (Північна високошвидкісна лінія) зазвичай, скорочують до LGV Nord, французька швидкісна залізниця завдовжки 333 км, відкрита в 1993 році, що сполучає Париж з бельгійським кордоном і тунелем під Ла-Маншем через Лілль. Лінія була третьою високошвидкісною лінією, відкритою у Франції[1].
Через максимальну швидкість 300 км/год лінія значно скоротила час в дорозі між Парижем і Ліллем. Його розширення на північ (Бельгія, тунель під Ла-Маншем) і на південь (через LGV Interconnexion Est) скоротили час у дорозі до Великої Британії та Бенілюксу, а також для міжрегіональних поїздок між північною, південно-східною та південно-західною Францією. Оскільки залізницю прокладено на рівнинних ділянках, максимальний похил становить 25 м/км (2,5‰).
З усіх французьких високошвидкісних ліній LGV Nord має найширший вибір швидкісного рухомого складу: TGV POS, TGV Réseau, TGV Atlantique, TGV Duplex, Eurostar e300, Eurostar e320, Thalys PBA та PBKA, а також місцеві потяги. Рух контролює Лілльський залізничний центр.
Станції
ред.Примітки
ред.- ↑ Meldung Dritte TGV-Linie eröffnet. In: Eisenbahntechnische Rundschau. 42, Nr. 7/8, 1993, S. 432
Посилання
ред.- p00006 в базі Structurae