USS Hopkins (DD-6)
«Гопкінс» (англ. USS Hopkins (DD-6) — військовий корабель, ескадрений міноносець, головний у своєму підтипі типу «Бейнбрідж», що перебував на озброєнні військово-морських сил США на початку XX століття та за часи Першої світової війни.
| «Гопкінс» (DD-6) | ||
|---|---|---|
| USS Hopkins (DD-6) | ||
 | ||
| Американський есмінець «Гопкінс». 1908 | ||
| Служба | ||
| Тип/клас | ескадрений міноносець типу «Бейнбрідж» | |
| Держава прапора |  Сполучені Штати Америки
| |
| Належність |  ВМС США
| |
| На честь | перший корабель американських ВМС, названий «Гопкінс» на честь комодора Континентального флоту Есека Гопкінса | |
| Корабельня |  Harlan and Hollingsworth, Вілмінгтон, Делавер
| |
| Закладено | 2 лютого 1899 | |
| Спущено на воду | 24 квітня 1902 | |
| Введено в експлуатацію | 23 вересня 1903 | |
| На службі | 1903–1919 | |
| Виведений зі складу флоту | 2 жовтня 1919 | |
| Статус | 7 вересня 1920 року списаний на брухт | |
| Бойовий досвід | Перша світова війна | |
| Ідентифікація | ||
| Параметри | ||
| Тоннаж | 415 т (стандартна) 640 т (повна) | |
| Довжина | 76 м | |
| Ширина | 7,04 м | |
| Висота | 3,20 м | |
| Осадка | 1,98 м | |
| Технічні дані | ||
| Рухова установка | 2 × парових машини 4 × вугільні триколекторних парових котли Thornycroft | |
| Гвинти | 2 | |
| Потужність | 7 200 к.с. (5 400 кВт) | |
| Швидкість | 29 вузлів (54 км/год) | |
| Екіпаж | 73 офіцери та матроси | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 2 (2 × 1) × 76-мм універсальних гармати 3"/50 5 × 57-мм гармат QF 6-pounder Hotchkiss | |
| Торпедно-мінне озброєння | 2 × 450-мм торпедних апарати | |
«Гопкінс» був закладений 2 лютого 1899 року на верфі Harlan and Hollingsworth у Вілмінгтоні, в штаті Делавер, де 24 квітня 1902 року корабель був спущений на воду. 23 вересня 1903 року він увійшов до складу ВМС США.
Ескадрений міноносець «Гопкінс» у складі «Великого білого флоту» здійснив навколосвітнє турне. Після вступу США у Першу світову війну корабель брав участь у забезпеченні морського судноплавства поблизу зони Панамського каналу і Бермудських островів, супроводжував та прикривав американські підводні човни в західній Атлантиці.
Історія служби
ред.
У 1907 році «Гопкінс» включили до складу «Великого Білого флоту», який у 1907 році за наказом Президента США Т. Рузвельта за підтримки суден забезпечення здійснив навколосвітню подорож, продемонструвавши усьому світові зрослу міць та силу американського флоту. 17 грудня флот, до якого входили майже усі американські лінійні кораблі того часу[Прим. 1][1], виплив з Гемптон-Роудс і здійснив перехід на південь до Карибського басейну, а потім до Південної Америки, зупиняючись у Порт-оф-Спейн, Ріо-де-Жанейро, Пунта-Аренас та Вальпараїсо серед інших міст. Після прибуття до західного узбережжя Мексики в березні 1908 року флот провів три тижні, тренуючись у бойових стрільбах корабельної артилерії.
Потім флот відновив подорож уздовж Тихоокеанського узбережжя Америки, зупинившись у Сан-Франциско та Сіетлі, а потім перетнувши Тихий океан до Австралії, по дорозі зупинившись на Гаваях. Зупинки в південній частині Тихого океану включали Мельбурн, Сідней та Окленд.
Після Австралії флот повернув на північ до Філіппін, зупинившись у Манілі, а потім продовжив рух до Японії, де в Йокогамі відбулася церемонія привітання. У листопаді в Субік-Бей на Філіппінах протягом трьох тижнів проходили морські навчання. 6 грудня американські кораблі пройшли Сінгапур і увійшли в Індійський океан. У Коломбо флот поповнив запаси вугілля, перш ніж вирушити до Суецького каналу і знову поповнив свої льохи вугіллям у Порт-Саїді. Флот відвідав кілька середземноморських портів, перш ніж зупинитися в Гібралтарі, де міжнародний флот британських, російських, французьких та голландських військових кораблів привітав американців[Прим. 2]. Потім американські кораблі перетнули Атлантику, щоб повернутися на Гемптон-Роудс 22 лютого 1909 року, подолавши 46 729 морських миль (86 542 км). Там Теодор Рузвельт провів військово-морський огляд свого флоту.
14 лютого 1910 року «Гопкінс» зазнав аварії у силовій установці. Двоє моряків, головний кочегар Роберт Ерл Бонні та кочегар Едвард Елвін Клері, були нагороджені медаллю «Пошани» за свої героїчні дії під час інциденту.
Див. також
ред.Примітки
ред.- Виноски
- ↑ Склад «Великого Білого флоту»: пре-дредноути «Коннектикут», «Канзас», «Вермонт», «Луїзіана», «Джорджія», «Нью-Джерсі», «Род-Айленд», «Вірджинія», «Міннесота», «Мен», «Міссурі», «Огайо», «Алабама», «Іллінойс», «Кірсадж», «Кентуккі»; ескадрені міноносці «Гопкінс», «Стюарт», «Галл», «Тракстон», «Лоуренс», «Віппл», «Арет'юза»; допоміжні військові судна «Калгоа», «Гласіер», «Пантер», «Янктон», «Реліф».
- ↑ В Гібралтарі флот вітали: британські лінкори «Албемарл», «Альбіон», крейсер «Девоншир», російські ескадрені броненосці «Слава», «Цесаревич», крейсери «Богатир», «Адмірал Макаров», «Олег» та низка голландських і французьких канонерських човнів
- Джерела
- ↑ JO2 [Journalist Second Class] Mike McKinley (1 квітня 2015). Cruise of the Great White Fleet. Naval History and Heritage Command. Архів оригіналу за 16 листопада 2015. Процитовано 11 листопада 2015.
Посилання
ред.
- USS HOPKINS (DD-6)(англ.)
- Hopkins I (DD-6)(англ.)
- USS Hopkins (DD-6)(англ.)
- USS Hopkins (DD-6)(англ.)
Література
ред.- Chesneau, Roger & Kolesnik, Eugene M Conway's All the World's Fighting Ships 1860—1905.. — Conway Maritime Press. — Greenwich: 1979. — ISBN 0-8317-0302-4
- Шишов А. А. Эскадренные миноносцы США (1916—1922). — СПб.: Крепость, 2001. — Т. 1. — 256 с. — (Боевые корабли мира). — 2000 экз. — ISBN 5-94291-005-1.