безладдя

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	безла́ддя	—
Р.	безла́ддя	—
Д.	безла́ддю	—
З.	безла́ддя	—
Ор.	безла́ддям	—
М.	безла́дді безла́ддю	—
Кл.	безла́ддя*	—

без-ла́д-дя

Іменник, неістота (тип відмінювання 6a за класифікацією А. А. Залізняка); форми множини не використовуються.

Префікс: без-; корінь: -лад-; суфікс: -д; закінчення: -я.

Вимова

• МФА: [beˈzlɑdʲːɐ]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. брак будь-якого ладу, порядку, системи ◆ Дурне безладдя лихо діє Глібов
2. порушення встановленого порядку, норм громадського життя тощо ◆ немає прикладів застосування.
3. розлад, неспокій (про душевний стан людини) ◆ Душевна роздвоєність його така важка, внутрішнє безладдя так гнітить його, що він навіть похитується, ідучи Довженко

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: безлад, прикметники: безладний прислівники: безладно

Етимологія

Від лад «порядок; розташування, розміщення; спосіб, зразок, манера; система суспільного, державного укладу; поперечні поділки на грифі щипкових інструментів; клавіші; (розпорядження)», ладня́ «майстерня, цех» Ж, ла́де́н СУМ, Г, ла́дни́й «гарний, вправний; схильний, охочий що-небудь зробити» СУМ, Ж» ладко́м «так, як треба», ладо́м «до ладу, толком», ла́дити, ла́дитися «удаватися», ладна́ти, ладува́ти «лагодити, робити щось придатним до вжитку», безла́ддя, владнува́ти «уладнати» Ж, дола́дний, зла́да «злагода», зла́ддє «згода, мир» Пі, зла́дити «підготувати» О. злади́тися «взятися до чогось» О, нала́д «відповідно, згідно, подібно» Ж, нала́дка, нала́дчик, нала́дити, не́лад, нела́дний, невла́д, недола́дний, недоладу́ «не так, як слід; не до речі», непола́дка, обла́да «обладнання», обла́днання, обладу́нок «спорядження», обла́джувати, обладна́ти, обла́дува́ти «обладнати, спорядити», пере́ла́д (у виразі: нема ні ладу, ж ладі) «ні ладу, ні складу») СУМ, Г, перенала́дка, по́лад «лад, порядок», при́лад «витвір, продукт» Нед, прила́дка, прила́дник «той, хто остаточно обробляє» Нед, прила́ддя, при́ладний «який уміє підлеститися, вкрадливий», ро́злад, розла́ддя, ула́д «до речі, влучно»;— рос. білор. лад, пол. в.-луж. ład, чеськ. словац. lad (заст.);— псл. (пн.) psl. ladъ «порядок; згода; заручини», psl. lada «тс.»; можливо, віддієслівне утворення від psl. laditi «домовлятися, ладити» (Sławski IV 416—417; Machek ESJČ 317; Vaillant Gr. comp. I 302); пов'язується з psl. lagoda «порядок»;— вважається також (ЭССЯ 14, 10—12) утвореним з приставки займенникового походження lа- (<*(о)lō-, Пор. укр. ло́ни «минулого року») і кореня праіндоєвр. d- (*dhē- «ставити»).— Фасмер ІІ 447; Преобр. І 428—429; Brückner 305; Ноlub— Lyer 278; Holub—Кор. 198; Schuster-Šewc 758; Zubatý St. a čl. I 2, 102; БЕР III 272—273; Младенов 268; Němec Slawіa 48/2—3, 120—123; Bern. I 683; Mikl. EW 159— Пор. ла́года, Ла́да¹.

Переклад

брак будь-якого ладу, порядку, системи

порушення встановленого порядку, норм громадського життя тощо

розлад, неспокій

Джерела

• Словник УЛІФ: безладдя