блискати

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	бли́скаю	бли́скав	бли́скатиму	—
Ти	бли́скаєш	бли́скав бли́скала	бли́скатимеш	бли́скай
Він Вона Воно	бли́скає	бли́скав бли́скала бли́скало	бли́скатиме	—
Ми	бли́скаєм(о)	бли́скали	бли́скатимем(о)	бли́скаймо
Ви	бли́скаєте	бли́скали		бли́скайте
Вони	бли́скають	бли́скали	бли́скатимуть	—
Дієприкм. теп. ч.	—
Дієприкм. мин. ч.	—
Дієприсл. теп. ч.	бли́скаючи
Дієприсл. мин. ч.	бли́скавши
Безособова форма	бли́скано

блискати (не зазначено розбиття на склади)

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 2a.

Корінь: -блиск-; суфікс: -а; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА: [ˈblɪskɐte]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. тільки 3 ос. раз у раз яскраво блищати, світитися переливчастим світлом; поблискувати. ◆ Поле зеленілось, як оксамит зелений, росиночки блискали, сонечко зіходило Марко Вовчок
   1. яскраво спалахувати. ◆ Поглянь — ракета йде до хмар І домни блискає пожар А. С. Малишко
   2. безос. ◆ Ніч гримить і блискає І. Я. Франко
2. чим. уривчасто, з перервами світити; блимати (у 2 знач.). ◆ немає прикладів застосування.
3. перен. раптово з'являтися. ◆ — Дожену,— блискає думка Яреськові О. Т. Гончар

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми

• блискати очима

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від блиск, блеск, блескі́тка, блесте́нці «(мін.) блиски» Ж, блестя́нка «шкідник рапсу» Я, блещи́ця «блищання» Я, блещі́ «(мн.) блешня», блискаве́ць «(ент.) світляк, Lampyris noctiluca L.», блискави́ця, бли́скавка «блискавиця; [блешня Mo; (ент.) світляк Ж; (іхт.) риба, що часто вистрибує з води; густера, Вlісса, bjoerkna L.; верховодка, Alburnus alburnus L. Ж, Л—Г», бли́скавки «скляні буси», бли́скалка «(бот.) глечики жовті, Nuphar luteum Sm.», бли́скальце «блискітка» Ж, блискіт, бли́скітка, блиску́н «каганець Я; блешня Мо», блиску́чка «блискавка» Ва, блисня́к «слюда», блища «блискітка, сяйво» Пі, блищавка «(іхт.) гольян озерний, Phoxinus percnurus Pall.» Г, Л—Г, блища́к «блискітка Ж; (ент.) світляк», бли́щик «блискітка», блищи́ця «(іхт.) верховодка», блищі́ «(мін.) блиски» Ж, блись (виг.), блесь «тс.», бли́скати, блискону́ти, блискоті́ти, блисті́ти, блища́ти, бле́скати ВеБ, блескоті́ти, блесну́ти], блискави́чний «раптовий», блискотли́вий, блиску́чий, блища́чий, блищачки́й Я, блиска́вий «блискучий», бле́скавий Ж, бле́стний Ж, ви́блиск, ві́дблиск, зблиск, о́блеск Ж, пере́блиск, про́блиск, ро́зблиск, ро́зблеск Ж; — рос. блеск, блестеть, білор. бліск, бліскаць, блісь, д.-рус. бльскь, блискъ, бльстѣти, блискати, пол. blask, blysk, blyskać, чеськ. словац. blesk, blysk, в.-луж. blěsk «блиск», в.-луж. н.-луж. błysk «блискавка», болг. блясък «блиск», блесна «блисну», мак. блескот «блиск», блесне «блисне», сербохорв. бле̑сак, бли́сак «блиск, блискавка», словен. blèsk «блиск», blísk «блискавка», ст.-слов. бльскъ «блиск», блискъ «блискавка»; — psl. blьskъ, blěskъ, blisk-, суфіксальні утворення від праіндоєвр. *bhlei-, *bhloi-, *bhli-, того самого, що і в блідий та ін.; — споріднені з лат. blaikštýtis «прояснятись», blyškėti «блискати», лит. blaiskums «пляма», д.-в.-нім. bleih «блідий», н.-нім. bleich, д.-ісл. bleikr «тс.», blíkja «блискати»; звукова форма укр. бле- походить від psl. blь- з ь у сильній позиції (як у blьskъ), а звукова форма бли- в українській мові могла виникати як на місці bli-, так і на місці blь- з ь у слабій позиції (як у blьsčěti). — Варченко Терит. діал. 105—108; Шанский ЭСРЯ І 2, 138—139; Фасмер І 173—174, 176; Бурлакова ВСЯ б, 56; Варбот Этимология 1965, 132, 136; Sławski І 34; Machek ECJČ 58; Moszyński PZJP 190; Schuster-Šewc Probeheft 24; БЕР 1 55—56; Skok I 172—173; ЭССЯ 2, 116—117; Sł. prasł. I 26І, 262, 263, 275—276; Sadn.— Aitz. VWb. I 137—138; Jurkowski JP 41/2, 116—126; Bern. 1 60—61; Persson Beitr. 339, 880; Trautmann 34; Pokorny 156— 157.— Пор. бле́кнути, бліди́й.

Переклад

раз у раз яскраво блищати, світитися переливчастим світлом; поблискувати

яскраво спалахувати

Список перекладів

уривчасто, з перервами світити; блимати

раптово з'являтися

Джерела

• Словник УЛІФ: блискати
• Блискати // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.