гребінь

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	гре́бінь	гре́бені
Р.	гре́беню	гре́бенів
Д.	гре́беневі гре́беню	гре́беням
З.	гре́бінь	гре́бені
Ор.	гре́бенем	гре́бенями
М.	гре́беню	гре́бенях
Кл.	гре́беню*	гре́бені*

гре́-бінь

Іменник, неістота, чоловічий рід (тип відмінювання 2*a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -гребінь-.

Вимова

• МФА : [ˈɦrɛbʲinʲ] (одн.), [ˈɦrɛbenʲi] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: [греб’ін']

Семантичні властивості

[1]

[2]

[3]

[4]

Гребінь

[5]

Значення

1. високий дерев'яний стояк із зубцями, на які насаджується пряжа при ручному прядінні. ◆ День у день вона вставала вдосвіта, сідала з наймичками за гребінь прясти. І. Нечуй-Левицький
2. довгаста пластинка із зубцями (з одного чи двох боків) для розчісування або скріплення волосся і прикрашення жіночої зачіски; гребінець ◆ В цих сінцях панотець вийняв гребінь із кишені, розчесався, обітер чоботи полою. А. Свидницький
3. анат. довгастий зубчастий м'ясистий наріст на голові деяких птахів. ◆ Тимко, Марко, галичанин Прокопчук …зайшли у найближчий двір. Назустріч вибіг півень…, затрусив червоним гребенем. Г. М. Тютюнник
4. верхній край, верхня частина, вершина чого-небудь (гори, стіни, насипу і т. ін.). ◆ Вони обоє позлізали з коней і, стоячи на… гребені гори, гляділи одно на одно. І. Франко
   1. вершина хвилі. ◆ Море ще не заспокоїлось, здіймалися великі хвилі, але на їхніх гребенях уже не було білого шумовиння. О. Донченко
   2. буд. верхнє ребро двосхилого даху. ◆ Навпроти церкви – курінь отамана, на його гребені чорніє лелече гніздо. Ю. Мушкетик
5. вузька грядка землі, що нагортається плугом чи підгортальником. ◆ – Під буряк, як грядка, повинна бути рілля! Щоб корінь ішов углиб. На гребінь кладіть мені скибу, не перевертайте. К. Гордієнко

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
зменш.-пестливі форми: гребінчик ін. іменники: гребінка прикметники: гребінчастий, гребінній

Етимологія

Походить від праслов. *grebenь, болг. греби, сербохорв. гре̏бе̑н, словенська. grebȇn, чеськ. hřeben, словацькою. hrebeň, польск. grzebień, н.-калюж. grjebjeń; пов'язане з * grebǭ (гребу) (пор. лат. pecten від pectō); сходить до праіндоевр. * Ghrebh- «скребти, викопувати». Порівнюючи. основа на приголосний праслов. * Greby (рід. П. Grebene). Використано дані словника М. Фасмера.

Переклад

гребінець
Англійськаen: comb (en) Бурятськаbua: ham Данськаda: kam (da) Російськаru: гребень (ru) чол.