Українська

доро́га

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	доро́га	доро́ги
Р.	доро́ги	дорі́г
Д.	доро́зі	доро́гам
З.	доро́гу	доро́ги
Ор.	доро́гою	доро́гами
М.	доро́зі	доро́гах
Кл.	доро́го*	доро́ги*

до-ро́-га

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 3*a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -дорог-; закінчення: -а.

Вимова

МФА : [dɔˈrɔɦɐ] (одн.), [dɔˈrɔɦe] (мн.)
прослухати вимову^{?, файл}
УФ: [д о р о́ г а]

Семантичні властивості

Дорога

Значення

смуга землі, по якій їздять і ходять ◆ А дівчина При самій дорозі Недалеко коло мене Плоскінь вибирала Т. Г. Шевченко, «II», 1953 р. ◆ Іван стояв на дорозі, дивився їй услід А. І. Шиян, «Переможці», 1950 р.
смуга, що лишається як слід після руху кого-небудь, чого-небудь ◆ Корабель наш розрізує воду — І дорога блакитно перлиста Зостається широка за нами Леся Українка, «I», 1951 р. ◆ Став перед нами острів із моря.. А місяць вимостив золотом дорогу до нього М. М. Коцюбинський, «II», 1955 р.
місце для проходу, проїзду ◆ Сплетені вусиками лози запиняють йому дорогу М. М. Коцюбинський, «I», 1955 р. ◆ Всі з острахом одхилялись од нього й давали дорогу А. В. Головко, «II», 1957 р.
доступ куди-небудь, можливість потрапити куди-небудь ◆ Куди його послати, то найде дорогу Марко Вовчок, «I», 1955 р. ◆ Місто взято, цар в полоні. Що за славна перемога! От тепер уже одкрита Всім у рідний край дорога Леся Українка, «I», 1951 р. ◆ Мені хочеться так підібрати акторів, дати їм такі ролі, щоб їм найменше довелося пробивати дорогу до вашого серця Олександр Петрович Довженко, «III», 1960 р.
перебування в русі (йдучи або їдучи куди-небудь) ◆ Остап і Соломія були стомлені дорогою М. М. Коцюбинський, «I», 1955 р. ◆ Вона заходилась збирати чоловіка в дорогу Ю. О. Збанацький, «Переджнив'я», 1960 р.
правильний напрямок для руху кого-небудь.◆ Шлях у місто мені вже знайомий був, — кілька раз з дядьком та з дядиною їздили у ярмарок: нічого було питати дороги Панас Мирний, «I», 1954 р.
напрямок діяльності, шлях розвитку ◆ — Ти знайшов собі дорогу, Ти знайшов собі мету, Але нам ніщо вважати Ту дорогу за святу І. Я. Франко, «XIII», 1954 р. ◆ Леся Українка була геніальною поетесою, вона йшла своєю власною дорогою, але Шевченко завжди для неї залишався високим зразком самовідданого служіння народові «Життя і Творчість Т. Г. Шевченка», 1959 р. ◆ Спільна дорога у всіх дівчат, та окремий у кожної шлях М. Т. Рильський, «Орл. сім'я», 1955 р. Джерело — [СУМ-11].

Синоніми

шлях
—
—
—
—
путь, менший путівець

Антоніми

бездоріжжя
—
—
—
—
—

Гіпероніми

шлях

Гіпоніми

Холоніми

Мероніми

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми

Колокації

Прислів'я та приказки

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
зменш.-пестливі форми: доріжка

Список усіх слів з коренем «-дорог- -доріж- -дорож- -доріг-»
прізвища: Задорожний іменники: дорога, доріжечка, доріжка, дорожник, дорожниця, міждоріжжя, подоріж, подорож, подорожник, подорожанин, роздоріжжя прикметники: дорожній, подорожній дієслова: подорожувати

Етимологія

Від псл. dorga.
Походить від слова РІГ (в давні часи слово "РІГ" означало РОЗДВОЄННЯ чогось, як РОГатини). Тобто доРОГА це прямий відрізок шляху до РОЗДВОЄННЯ (або розділення шляху на декілька). Тому в українській мові, на приклад кажуть, що будинок знаходиться на РОЗІ вулиць, тобто на перехресті (місці де дороги діляться і розходяться в різних напрямках)

Переклад

смуга землі, по якій їздять і ходять
Іспанська_es: camino ^(es) Італійська_it: strada ^(it) Англійська_en: road ^(en) Болгарська_bg: път ^(bg) Білоруська_be: дарога ^(be) Грецька_el: δρόμος ^(el) Данська_da: vej ^(da) Естонська_et: tee ^(et) Латиська_lv: ceļš ^(lv) Литовська_lt: kelias ^(lt) Нідерландська_nl: weg ^(nl) Німецька_de: Weg ^(de) чол. Польська_pl: droga ^(pl) жін. Португальська_pt: caminho ^(pt), estrada ^(pt) Російська_ru: дорога ^(ru) жін. Румунська_ro: drum ^(ro) сер., cale ^(ro) жін. Турецька_tr: yol ^(tr) Угорська_hu: út ^(hu) Французька_fr: chemin ^(fr) чол.; route ^(fr) жін.; voie ^(fr) жін. Фінська_fi: tie ^(fi) Хорватська_hr: put ^(hr) Чеська_cs: cesta ^(cs) Шведська_sv: väg ^(sv) Японська_ja: 道 ^(ja) (みち ^(ja))

смуга, що лишається як слід після руху кого-небудь
Англійська_en: trace ^(en)

місце для проходу, проїзду
Англійська_en: pass ^(en)

доступ куди-небудь, можливість потрапити куди-небудь
Англійська_en: way ^(en)

перебування в русі
Англійська_en: way ^(en)

напрямок діяльності, шлях розвитку
Англійська_en: way ^(en) Білоруська_be: шлях ^(be) Польська_pl: droga ^(pl) жін. Російська_ru: путь ^(ru) чол.

Джерела

дорога́

Значення

до-ро-га́
МФА: [dɔrɔɦɐ]

форма називного відмінка іменника дорогий ◆ немає прикладів застосування.

Російська

доро́га

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	одн.	мн.
Н.	доро́га	доро́ги
Р.	доро́ги	доро́г
Д.	доро́ге	доро́гам
З.	доро́гу	доро́ги
О.	доро́гой, доро́гою	доро́гами
П.	{{{prp-sg}}}	{{{prp-pl}}}
М.	доро́ге	—

до-ро́-га

Іменник, неістота, жіночий рід (тип відмінювання 3a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -дорог-; закінчення: -а.

Вимова

МФА: [dʌ'rogə]
прослухати вимову^{?, файл}
УФ: [д o^а р о́ ґ а]

Семантичні властивості

Значення

дорога (аналог укр. слову); шлях ◆ По дороге зимней, скучной тройка борзая бежит, кролокольчик однозвучный утомительно гремит. О. С. Пушкін, «Зимова дорога», 1826 р.

Синоніми

Усталені словосполучення, фразеологізми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
зменш.-пестливі форми: дорожка, дороженька ін. іменники: дорожник, дорожница прикметники: дорожный

Етимологія

Від

Від псл. dorga.
Походить від слова РІГ (в давні часи слово "РІГ" означало РОЗДВОЄННЯ чогось, як РОГатини). Тобто доРОГА це прямий відрізок шляху до РОЗДВОЄННЯ (або розділення шляху на декілька). Тому в українській мові, на приклад кажуть, що будинок знаходиться на РОЗІ вулиць, тобто на перехресті (місці де дороги діляться і розходяться в різних напрямках)