квітка

Див. також Квітка.

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	кві́тка	квітки́
Р.	кві́тки	квіто́к
Д.	кві́тці	квітка́м
З.	кві́тку	квітки́
Ор.	кві́ткою	квітка́ми
М.	кві́тці	квітка́х
Кл.	кві́тко*	квітки́*

кві́т-ка

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (тип відмінювання 3*с за класифікацією А. А. Залізняка). △ дві кві́тки Орфоепічний словник/Погрібний, К., 1984

Корінь: -квіт-; суфікс: -к; закінчення: -а.

Вимова

• МФА : [ˈkʋʲitkɐ] (одн.), [kʋʲiˈtkɪ] (мн.)
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Квітка

Значення

1. частина рослини, що виростає на кінці стебла або гілки й складається з маточки, тичинок та пелюсток навколо них; квітуча рослина. ◆ Між травою купами жовтіли круглі квітки кульбаби. Нечуй-Левицький І. С.
2. етн. обряд на значній частині території Правобережної України на хрестинному обіді — букетиками, які повитуха, готуючися до хрестин, в’язала за кількістю гостей і складала в решето.

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми

• пришивати квітки
• пришити квітку
• пришпилити квітку
• пришпилювати квітки
• як квітка
• як та квітка

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
прикметники: квітчастий дієслова: квітнути

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів
Англійськаen: flower Російськаru: цветок Японськаja: 花 (はな)

Список перекладів

Див. також

• Квітка

Посилання

• Український лінгвістичний портал

Джерела

• Словник УЛІФ: квітка